Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2021 р. № 438/ІПК/20-40-33-02-10

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянуло запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє таке.

Як викладено у зверненні, новим власником нежитлової будівлі здійснюється компенсація витрат з оплати комунальних послуг, понесених попереднім власником такої будівлі (до розірвання договору із постачальником таких послуг).

Водночас звернення не містить детальної інформації щодо фактичних обставин таких операцій, не містить посилання на первинні документи, зокрема, договори цивільних – прав та обов’язків між новим та попереднім власником, на підставі яких здійснюється така компенсація, а містить лише питання щодо податкових наслідків з ПДВ та оподаткування таких доходів в рамках здійснення підприємницької діяльності.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, основною умовою для визначення об'єкта оподаткування є підтвердження таких доходів і витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та іншими документами.

При цьому, згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (ст. 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Враховуючи вказані положення ПКУ, отримання платником податку - попереднім власником нежитлової будівлі компенсації понесених ним витрат з оплати комунальних послуг від нового власника нежитлової будівлі (до дати розірвання договору із постачальником таких послуг) не є оплатою вартості послуг для цілей оподаткування ПДВ.

Таким чином, отримання платником податку коштів від нового власника нежитлової будівлі як компенсації понесених витрат з оплати комунальних послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому, за умови реєстрації податкової накладної з ПДВ постачальником таких комунальних послуг, платник ПДВ – попередній власник, який має діючі договори на постачання комунальних послуг з підприємствами, які за своєю суттю призначаються для використання в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку, натомість використовуються у господарській діяльності нового власника, зобов’язаний буде нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ у відповідності до п. 198.5 ПКУ.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 193 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об’єктом оподаткування або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування;

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

З огляду на викладене, податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ нараховуються у випадку, якщо придбані з ПДВ товари призначаються для використання або починають використовуватися з операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. При цьому з метою нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у зв’язку з використанням придбаних товарів у негосподарській діяльності платник податку визначає вартість придбання таких товарів на підставі первинних документів, які засвідчують факт їх придбання, та даних бухгалтерського обліку.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП) на загальній системі оподаткування, повідомляємо таке.

Порядок оподаткування доходів ФОП на загальній системі оподаткування визначено ст. 177 розділу ІV ПКУ.

Об’єктом оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої ФОП (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

У разі якщо ФОП отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПКУ).

Оскільки, компенсація витрат з оплати комунальних послуг попередньому власнику новим власнком будівлі не є результатом від здійснення підприємницької діяльності ФОП на загальній системі оподаткування, що проводиться у порядку та за правилами передбаченими законодавством для такої категорії осіб, то така сума оподатковується за загальними правилами встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.

Оподаткування доходів платників податку – фізичних осіб регулюються розділом ІV ПКУ відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерел їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів врегульовано п. 168.2 ст. 168 ПКУ.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

ФОП подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

З огляду на зазначене, у річній податковій декларації ФОП поряд із доходами від підприємницької діяльності відображаються інші доходи з джерел їх походження з України, в тому числі і суми компенсації витрат з оплати комунальних послуг. У разі, якщо виплата доходу у вигляді компенсації витрат з оплати комунальних послуг здійснюється фізичною особою, яка не є податковим агентом, то остаточний розрахунок суми податкових зобов’язань з податку здійснюється із суми загального річного оподатковуваного доходу за звітний податковий рік. Якщо виплата доходу у вигляді компенсації витрат з оплати комунальних послуг здійснюється податковим агентом, то перерахувати (сплатити) податок з таких доходів має саме такий податковий агент. При цьому, суми нарахованого доходу та суми утриманого податковим агентом податку відображаються платником податку у декларації про майновий стан і доходи за звітний рік, поряд із доходами від підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.