Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.02.2021 р. № 525/ІПК/26-15-04-03-11

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення                              щодо відображення в податковому обліку податку на прибуток припинення права постійного користування земельною ділянкою та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, платнику в 2011 році було надано право постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення місцевої ради з оформленням державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

У платника виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації, яка полягає в правильності застосування ст. 134, ст.138 Кодексу у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою, якщо таке право відповідно до п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не відносилось до 2 групи нематеріальних активів.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або

зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Пунктами 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Кодекс не містить визначення терміну «нематеріальні активи».

При цьому, згідно з пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, зі змінами (далі - П(С)БО 8).

Так, згідно з п. 4 П(С)БО 8 нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Строки нарахування амортизації нематеріальних активів встановлено  п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

До групи 2 нематеріальних активів відносяться - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

Тобто, у разі відсутності права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування майном, яке відноситься до групи 2 нематеріальних активів амортизується відповідно до п.п. 138.3.4 п.138.3 ст. 138 Кодексу.

Зокрема, строк дії права користування для групи 2 «Права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)» встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

Водночас, для надання більш конкретної відповіді щодо визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток при складанні податкової звітності у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою в запиті недостатньо інформації, зокрема, щодо статусу земельної ділянки після припинення права постійного користування такою земельною ділянкою.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.