Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2021 р. № 204/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення      щодо оподаткування операцій з надання нерезидентами транспортних послуг та надання в оренду танк-контейнерів, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Товариство уклало з резидентами Словацької Республіки договори двох типів:

договори з надання транспортних послуг, які включають: послуги по організації перевезення вантажу за допомогою обладнання; надання танк-контейнерів, які належать резиденту Словацької Республіки, для участі у перевезенні вантажу; послуги по моніторингу, керівництву та наданню інформації щодо обладнання; транспортно-експедиторське обслуговування;

договори оренди танк-контейнерів для перевезення вантажів як по території України так і по територіях інших країн.

З огляду на вищезазначене, у Товариства виникли питання щодо:

1. Оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, за договорами з надання транспортних послуг.

2. Оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, за договорами орендитанк-контейнерів для перевезення вантажів.

3. Оподаткування винагороди, отриманої резидентом Словацької Республіки, та застосування положень Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, які звільняють такий дохід від оподаткування.

Щодо питання 1.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, для цілей оподаткування визначено п.п.141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Підпунктом 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу(в редакції чинній з 01.01.2021) встановлено, що сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою –   підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до положень п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином, якщо послуги з перевезення здійснюється безпосередньо нерезидентом, то такі послуги розглядаються як фрахт і підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів щодо звільнення від оподаткування або зменшення ставки для оподаткування.

Водночас, відповідно до вимог п.п. «к» п.п.141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексудоходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент надає послуги з організації перевезення вантажу (без використання власних транспортних засобів), а також послуги по моніторингу, керівництву та наданню інформації щодо обладнання, транспортно-експедиторське обслуговування, то компенсація вартості таких послуг нерезиденту не є об’єктом оподаткування згідно з п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо питання 2.

Щодо оподаткування доходів нерезидентів за договором оренди контейнерів для перевезення вантажів, то до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, відноситься, зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. ґ п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу(в редакції чинній з 01.01.2021) резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, резидент під час виплати доходу нерезиденту за договором лізингу/оренди таких контейнерів повинен утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які остаточні висновки щодо оподаткуванняоперацій з надання нерезидентами транспортних послуг мають розглядатись з урахуванням договірних взаємовідносин за кожною операцією.При цьому, кваліфікаціятаких податкових взаємовідносин потребує детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо питання 3.

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, ратифікованої 12.07.1996 (Закон України № 338/96-ВР), яка є чинною в українсько-словацьких відносинах з 22.11.1996 (далі – Конвенція), застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) і щодо податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на доходи (прибуток) підприємств» (ст. 2 Конвенції). Статтею 4 Конвенціївстановленокритеріїщодовизначеннярезиденції (податкового статусу) осіб, на якихпоширюютьсяїї положення.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції для цілей її застосування термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке об'єднання або об'єднання осіб, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне; терміни «підприємство однієї Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом однієї Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави.

Пунктом 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції  передбачено, що «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

«Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті» (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Отже, доходи, отримані нерезидентом за договорами, вказаними у зверненні, що розглядається, не відносяться до жодного з видів доходів, які регулюються відповідними статтями Конвенції, крім ст. 7 Конвенції.

Таким чином, якщо доходи, отримані особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Словаччини, не підпадають під дію жодної з інших статей Конвенції, відповідно до ст. 7 Конвенції прибуток (доходи)  підприємства Словаччини оподатковуються лише в Словаччині, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в Україні через розташоване в ній постійне представництво.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу.

Водночас зазначаємо, що відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

При цьому повідомляємо, що звернення на отримання індивідуальної податкової консультації розглядалось з урахуванням вимог п. 52 прим. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу, яким визначено, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.