Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.02.2021 р. № 542/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку оподаткування ПДВ послуг з перевезення, що надаються в межах виконання договорів міжнародних перевезень, і, керуючись статтею 52  Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство надає замовникам послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, зокрема у міжнародному сполученні. Такі перевезення здійснюються у власних вагонах перевізника та оформлюються міжнародним перевізним документом. Згідно з умовами договору за час перебування вагонів за межами митної території України замовник зобов’язаний сплачувати перевізнику плату за їх використання, яка розраховується подобово, та повертати на територію України порожні вагони перевізника одразу після вивантаження.

Загальні положення про перевезення регламентуються Главою 64 (статті 908-928) Цивільного Кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно з положеннями статей 908-909 ЦКУ перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг є, зокрема, місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання (підпункт «в» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ) та  послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном (підпункт «г» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ).

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення вантажів), крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 статті 186 ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Таким чином, нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів у цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення на митній території України до пункту його призначення за межами митної території України.

В той же час звернення не містить достатньої інформації для однозначного розуміння суті операцій, що здійснюються платником податку. Так, у зверненні не зазначено, як фактично відбувається та хто безпосередньо здійснює перевезення вантажів від місця відправлення на митній території України до місця призначення за межами митної території України, та як відбувається оплата за таке перевезення.  Також не деталізовано умови, на яких залізничні вагони під час їх перебування за межами митної території України надаються у платне користування, зокрема не зазначено, хто (резидент чи нерезидент) виступає замовником послуг з використання вагонів за межами митної території України, які за своєю сутністю є послугами з надання в оренду таких вагонів за межами митної території України, та хто, фактично, оплачує вартість таких послуг (резидент чи нерезидент).

Таким чином, надання конкретних висновків щодо оподаткування ПДВ операцій з перевезення вантажів, про які йдеться у зверненні,  можливе лише у разі надання платником податку додаткової інформації (у тому числі копій документів, у разі необхідності), що деталізує умови здійснення операцій платником податку.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.