Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.02.2021 р. № 549/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо сплати земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень (підвального та полупідвального приміщень) у житлових багатоквартирних будинках (далі – Будинки), балансоутримувачі яких не є платниками Податку.

У зверненні відсутня інформація щодо суб’єктів, які є власниками/балансоутримувачами Будинків або здійснюють управління такими Будинками, та про їх майнові права на земельні ділянки під Будинками.

Підприємство запитує про наявність у нього обов’язку із справляння Податку за земельні ділянки, на яких розташовані власні об’єкти нерухомого майна Підприємства.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з Податку після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, з метою забезпечення умов прозорого податкового адміністрування податкових зобов’язань з Податку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах – Податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.72 та 14.1. 147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання земельних ділянок.

З огляду на викладене, у разі реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації про їх землеустрій, як об’єктів спільної власності, Підприємством, а також співвласниками Будинків, можуть бути зареєстровані відповідні права спільної сумісної або спільної часткової власності у порядку передбаченому ст. 42 Земельного кодексу України для житлової багатоповерхової забудови.

З метою забезпечення захисту прав власності на землю як об’єкту комунальної власності територіальної громади орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки територіальної громади без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Разом з цим, Підприємство як власник об’єктів нерухомого майна у Будинках на сформованих земельних ділянках, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через осіб, які мають відповідні права (власності або користування) на земельні ділянки, на яких розташовані Будинки.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).