Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.02.2021 р. № 556/ІПК/99-00-04-03-03-06

 Державна податкова служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула Ваше звернення … щодо окремих питань застосування податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що є фізичною особою підприємцем – платником єдиного податку, здійснює діяльність у сфері надання послуг комплексного обслуговування об’єктів за КВЕД ...

Крім того платник податків як фізична особа – не суб’єкт підприємницької діяльності надає в оренду земельну ділянку, яка належить йому на правах власності як фізичній особі.

З врахуванням змін, внесених до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ Законом України від 16 січня 2020 року № 466 – ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгоджень у податковому законодавстві», платник просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питання,  яким чином відбувається обчислення плати за землю: самостійно платником податків чи нараховується  контролюючим органом?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку регулюється главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Згідно з частиною 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо надання в оренду власного нерухомого майна фізичними особами, які зареєстровані суб’єктами господарювання.

Таким чином, фізична особа може надавати власне нерухоме майно в оренду, залишаючись при цьому платником єдиного податку за іншими видами підприємницької діяльності.

За даними Інформаційної системи ДПС заявник є платником єдиного податку третьої групи, одним з видів діяльності якого, крім зазначеного вище КВЕД.. , є КВЕД ...

Отже, фізична особа – платник єдиного податку третьої групи може надавати власну земельну ділянку в оренду в один із способів: як фізична особа – підприємець, за умови виконання п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, або як фізична особа – не суб’єкт підприємницької діяльності, за умови відсутності серед його видів діяльності КВЕД...

Законом України від 16 січня 2020 року № 466 – ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгоджень у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466 – ІХ) внесено зміни, зокрема, до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, згідно якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Отже фізичні особи – підприємці платники єдиного податку, зокрема  третьої групи, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, з 01.07.2020 є платниками земельного податку у разі здійснення ними діяльності з надання земельних ділянок та/бо нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках в оренду (найм, позичку), у тому числі, якщо надання в оренду нерухомого майна є одним із видів діяльності або основним.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Враховуючи вище викладене, якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки (земельних ділянок) оформлено на фізичну особу – підприємця, то така особа подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

У разі якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки оформлено на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) здійснює контролюючий орган (за місцем знаходження земельної ділянки), який надсилає (вручає) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю.

Якщо фізична особа - підприємець не використовує земельну ділянку для провадження підприємницької діяльності, то така особа є платником земельного податку на загальних підставах. В даному випадку контролюючий орган нараховує податкове зобов'язання із земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки і надсилає (вручає) фізичній особі - платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПКУ).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.