Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.02.2021 р. № 603/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань застосування п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, компанія з управління активами здійснює управління активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду (надалі – Товариство). В майбутньому Товариство має намір від свого імені, в інтересах та за рахунок венчурного фонду набути статус землекористувача земельних ділянок шляхом укладення договорів оренди та/або суборенди. Плата за таке користування земельними ділянками буде відбуватися за рахунок коштів інвестиційного фонду. На земельних ділянках, обраних для оренди/суборенди, будуть встановлені сервітути на користь третіх осіб, при цьому Товариство розглядає можливість отримувати на користь інвестиційного фонду плату за встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, яку він орендує.

Виникло питання щодо можливості звільнення від оподаткування податком на прибуток грошової плати (компенсації), отриманої на користь інституту спільного інвестування від третіх осіб, за користування земельним сервітутом як такої, що відноситься до складу коштів спільного інвестування.

Відповідно до п. 1 ст. 403 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

При цьому, п. 3 ст. 403 встановлено, що особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (п. 1 ст. 401 ЦКУ).

Згідно положень ст. 100 Земельного кодексу Українивід 25.10.2001№ 2768-III(далі – Земельний кодекс)земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом (п. 3 ст. 101 Земельного кодексу).

Нормативним актом, який спрямований на забезпечення процесу залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів і визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ), а також порядок розкриття інформації про їх діяльність є Закон України від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 5080).

Згідно з п.п. 10 п. 1 ст. 1 Закону № 5080 інститут спільного інвестування – корпоративний або пайовий фонд.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1 Закону № 5080 визначено, що активи ІСІ – сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п.п. 13 п. 1 ст. 1 Закону № 5080 кошти спільного інвестування – кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру.

Активи інституту спільного інвестування – сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Виходячи з практики застосування термінів у юриспруденції, майнові права – це суб’єктивні права учасників правовідносин, які пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна.

Відповідно до п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Таким чином, у разі якщо оренда земельних ділянок здійснюється за рахунок коштів спільного інвестування пайового інвестиційного фонду і право користування такими земельними ділянками є його активами відповідно до Закону № 5080, то дохід, отриманий від встановлення земельних сервітутів на такі орендовані земельні ділянкиз метою їх користування третіми особами підпадає під дію п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу та звільняється від оподаткування податком на прибуток підприємств.

При цьому, ІСІ в своїй діяльності повинні чітко дотримуватись вимог щодо складу та структури їх активів, визначених Законом № 5080 та Положеннямпро склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2013 № 1753, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1689/24221 (далі – Положення).

Пунктом 30 ст. 7 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» встановлено, що до основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, відноситься встановлення вимог щодо здійснення діяльності компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування, у межах, визначених Законом № 5080.

Отже, з питань правомірності віднесення до активів інституту спільного інвестування майнових прав орендаря (землекористувача) щодо користування земельними ділянками (оренда/суборенда), у разі здійснення такої оренди за рахунок ІСІ, а також підтвердження відповідності здійснюваних ІСІ операцій вимогам Закону № 5080 та нормам Положення доцільно звернутись до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.п. 52.2 ст. 52 Кодексу).