Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.03.2021 р. № 770/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство), надісланого листом Головного управління ДПС у м. Києві, щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про право власності на будівлю дистиляції сірковуглецю (далі – Майно) без зазначення дати набуття такого права, розташованої на земельній ділянці, речові права на яку Товариством не оформлені. У зверненні не повідомляється про формування земельної ділянки як об’єкта цивільних і податкових відносин у розумінні ст. 79¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс).

Товариство вважає, що не є платником земельного податку та, посилаючись на норму п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, запитує щодо наявності у нього податкових зобов’язань з Податку за земельну ділянку, на якій розташоване придбане Майно.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Проте чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати земельного податку виникає у Товариства з дати державної реєстрації права власності на Майно.

Оскільки Товариством оформлено право власності на Майно, у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу виникає право користування на земельну ділянку (її частину), тому Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, яка відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, передає у власність або користування земельну ділянку, щодо оформлення речових прав на таку земельні ділянку.

Так як наведена у зверненні інформація щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних та податкових відносин недостатня, тому у разі наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про сформовані земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Товариству необхідно керуватися п. 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 року № 1127.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).