Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.03.2021 р. № 767/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення приватного акціонерного товариства (далі – Товариство), надісланого листом Офісу великих платників податків ДПС, на виконання постанови Верховного Суду, керуючись п. 53.2 ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування норм податкового законодавства з плати за землю.

Товариство поінформувало про право власності на нежитлові приміщення на цокольному та першому поверхах у багатоквартирному житловому будинку
(далі – Будинок) на підставі договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності від 03.07.2006 (далі – Договір), згідно з умовами якого до Товариства переходить право на земельну ділянку площею 268,42 кв. м, право користування якою Товариством в порушення п. 5.6.2 Договору не оформлено.

На підставі викладених обставин Товариство запитує щодо виникнення у нього податкових зобов’язань із земельного податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом. Обов’язок платника податків є сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Кодексом (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від

31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати земельного податку виникає у Товариства з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16 викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

При цьому згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема права на земельну ділянку, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тобто на зареєстровану Ділянку у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації про її землеустрій, як об’єкту спільної власності, співвласниками Будинку можуть бути зареєстровані відповідні права спільної сумісної, у порядку передбаченому ст. 42 Земельного кодексу України згідно з особливостями здійснення права власності у багатоквартирному будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначених Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Обов’язок зі справляння платника плати за землю, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

З огляду на викладене, Товариство, яке володіє нежитловими приміщеннями у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на Ділянку, на якій розташований Будинок, та здійснила реєстрацію цих прав.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.