Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2021 р. № 806/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо питань оподаткування доходу у вигляді заробітної плати, отриманого фізичною особою – нерезидентом від юридичної особи – резидента, і в межах компетенції повідомляє.

Товариство, що планує оформити трудові відносини з фізичними
особами – нерезидентами, які виконуватимуть роботу в країні свого президентства, та здійснюватиме їм виплати заробітної плати, просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

• який  порядок  та  ставки  оподаткування  доходів,  виплачених  фізичній

особі – нерезиденту у вигляді заробітної плати, при умові, що такий працівник на весь час виконання своїх трудових обов’язків буде знаходитись в країні свого резидентства;

- джерелом походження доходу фізичної особи - нерезидента, отриманого в якості заробітної плати за виконання роботи на території країни свого резидентства (Республіки Білорусь та Російської Федерації) в рамках трудового договору з юридичною особою резидентом України, є Україна чи країна, в якій такі роботи виконувались;

- чи повинне Товариство нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) з доходу, що виплачується фізичній особі - нерезиденту у вигляді заробітної плати, враховуючи, що такий працівник на весь час виконання своїх трудових обов’язків буде знаходитися в країні свого резидентства та буде сплачувати єдиний внесок саме там;

- чи має право Товариство визначати фонд заробітної плати за домовленістю з працівником, розмір якого буде відмінний (менший) ніж встановлений Законом України «Про зайнятість населення» розмір заробітної плати для іноземців, якщо такий працівник на весь час виконання своїх трудових обов’язків буде знаходиться в країні свого резидентства.

 

Щодо джерела походження доходу фізичної особи - нерезидента, отриманого в вигляді заробітної плати за виконання роботи на території країни свого резидентства та оподаткування зазначеного доходу

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати виплачених відповідно до умов трудового договору.

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено
п. 170.10 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3
п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді заробітної плати, що нараховується (виплачується) юридичною особою - резидентом на користь фізичної особи – нерезидента відповідно до умов трудового договору, оподатковується юридичною особою як податковим агентом податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід є доходом з джерелом його походження з України.

Водночас відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

 

Щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді заробітної плати фізичній особі – нерезиденту

Трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України
від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі –
Закон № 2709).

Особливості регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, визначено ст. 54 Закону № 2709, згідно з якою трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

2) іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України від 09 липня
2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи викладене, заробітна плата, виплачена фізичній особі – іноземцю, який працює на умовах трудового договору (контракту), укладеного відповідно до законодавства України, є базою нарахування єдиного внеску.

У разі, якщо трудовий договір (контракт) укладений за межами України відповідно до законодавства іншої держави, то сума заробітної плати, виплачена фізичній особі –  іноземцю  не є базою нарахування єдиного внеску.

Зауважуємо, що з питання правомірності визначення товариством фонду заробітної плати за домовленістю з працівником Ви можете звернутися до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.