Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.03.2021 р. № 854/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення  щодо особливостей формування податкового кредиту по операції із безоплатного ввезення на митну територію України запасних частин, необхідних для ремонту повітряного судна, та оподаткування податком на прибуток підприємств доходів нерезидента та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство орендує у нерезидента повітряне судно. Згідно з умовами договору оренди всі витрати на придбання запасних частин для ремонту повітряного судна несе нерезидент-лізингодавець.

З метою проведення ремонту повітряного судна, що належить нерезиденту, на митній території України між Товариством-орендатором та нерезидентом-орендодавцем укладений договір доручення, відповідно до якого нерезидент-орендодавець (Довіритель – нерезидент) доручає Товариству-орендатору (Повірений – резидент) здійснити ввезення запасних частин на митну територію України, їх митне оформлення і сплату необхідних митних платежів при розмитненні.

За умовами договору право власності на запасні частини до Товариства-орендатора (Повірений – резидент) не переходить, нерезидент-орендодавець (Довіритель – нерезидент) сплачує Повіреному – резиденту винагороду за виконання доручення, а також компенсує всі витрати, понесені Повіреним – резидентом при виконанні доручення.

Щодо особливостей формування податкового кредиту по операції із безоплатного ввезення на митну територію України запасних частин, необхідних для ремонту повітряного судна

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій із ввезення на митну територію України товарів є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Кодексу).

Отже, при ввезенні товарів (запасних частин) на митну територію України за договором доручення право на податковий кредит за такою операцією виникає у Повіреного – резидента (у разі, якщо така особа є платником ПДВ) на дату сплати податкових зобов’язань згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства.

При цьому, оскільки ввезення таких товарів (запасних частин) здійснюється з метою встановлення їх на повітряне судно, яке на праві власності належить Довірителю – нерезиденту, то платник податку – Повірений – резидент зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, використовуючи механізм пункту 198.5 статті 198 Кодекс, виходячи з суми ПДВ включеної до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформленої митної декларації.

В той же час, операції з постачання послуг, що надаються Повіреним – резидентом в межах договору доручення з Довірителем - нерезидентом (комісійна винагорода), підлягають оподаткуванню ПДВ в загальновстановленому порядку за основною ставкою з урахуванням норм пункту 186.4 статті 186 розділу V Кодекс, оскільки місцем постачання таких послуг є митна територія України.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств доходів нерезидента

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу, є платниками податку на прибуток підприємств.

Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (пункт 133.3 статті 133 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу з метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб - нерезидентів;

Для цілей застосування, зокрема, підпункту «в» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

надання нерезидентом обов'язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв'язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов'язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника - резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Отже, Кодексом надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва. Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у підпункті. 14.1.193 статті 14 Кодексу, такий резидент  з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Відповідно до підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 Кодексу.

Враховуючи викладене вище, у разі якщо нерезидент на умовах, встановлених підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу здійснює господарську діяльність на території України, такий нерезидент має зареєструвати на території України постійне представництво як платника податку на прибуток.

При цьому якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України через посередника, зокрема повіреного, то у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу наведено перелік ознак (які є невиключними), за наявності яких такий резидент з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 розділу ІІ Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (пункт 53.1 статті 53 розділу ІІ Кодексу).

Пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.