Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.03.2021 р. № 879/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування дивідендів, які сплачуються єдиному учаснику товариства, що є юридичною особою, створеною за законодавством  Нідерландів, та застосування відповідних положень українсько-нідерландського договору про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, дивіденди сплачуються єдиному учаснику товариства з обмеженою відповідальність (далі – ТОВ) – приватному товариству з обмеженою відповідальністю, що є юридичною особою, створеною за законодавством Нідерландів, частка участі якого в українському товаристві складає 100 відсотків (з яких 51 % статутного капіталу ТОВ належить нерезиденту внаслідок купівлі корпоративних прав ТОВ у іншої компанії (попереднього власника), а 49 % сформовано шляхом внесення нерезидентом інвестицій у статутний капітал ТОВ).

Платник звертається за роз’ясненням щодо ставки оподаткування дивідендів призастосування відповідних положень українсько-нідерландського договору про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (п.п. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору, чинного на дату виплати такого доходу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Верховною Радою України 12.07.1996 і набрала чинності 02.11.1996 (далі – Конвенція), «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».

Пунктом 2 ст. 10 Конвенції визначено, що «дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди;

b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках».

При цьому згідно з п. 3 ст. 10 Конвенції «незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство):

і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди, або

іі) чия інвестиція в капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом другої Договірної Держави, центральним банком другої Договірної Держави або яким-небудь агентством або органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється цим Урядом. 

Компетентні органи влади Договірних Держав за взаємною згодою встановлять порядок застосування пунктів 2 та 3 цієї статті (п. 4 ст. 10 Конвенції).

Відповідно до п. 6 ст. 10 Конвенції «термін «дивіденди» при використанні у цій статті означає доход від акцій, від «користування» акціями чи «користування» правами, акцій гірничодобувної промисловості, акцій засновників або інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства тієї Договірної Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток».

У контексті Конвенції термін «компанія» означає означає будь-яке корпоративне об’єднання або будь-яку організацію, що розглядається як корпоративне об’єднання для цілей оподаткування (ст. 3 Конвенції).

Термін «партнерство» у Конвенції не визначено. Водночас відповідно до офіційних Коментарів до статей Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, на відміну від «компанії» (до якої,  як правило, відносять будь-яку комерційну організацію (господарське товариство), статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками, прибуток якої у країні-резиденції оподатковується корпоративним податком), доход (прибуток) «партнерства» (англійською мовою «partnership») розподіляється між учасниками-партнерами та, відповідно, підлягає оподаткуванню на рівні цих учасників пропорційно їх часткам у «партнерстві».Внаслідок цього таке «партнерство» у контексті Конвенції не може вважатися податковим резидентом відповідної Договірної Держави і користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими цією Конвецією.

Таким чином, у загальному порядку, при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції є «компанією» і резидентом України, доходів, які відповідають визначенню «дивіденди» (п. 6 ст. 10 Конвенції), на користь «компанії», яка у розумінні Конвенції не є «партнерством», є резидентом Королівства Нідерландів, фактичним власником таких дивідендів та володіє щонайменше 20 відсотками статутного капіталу української компанії, застосовується ставка оподаткування, визначена п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції. У всіх інших випадках (тобто коли не виконується умови, зазначені у п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції) застосовується ставка 15 відсотків, встановленап.п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції.

Відповідно до п.п. «і» п. 3 ст. 10 Конвенції незважаючи на положення пп. 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом України компанії-резиденту Нідерландів, будуть оподатковуватись лише в Нідерландах (тобто ставка податку, що стягується Україною, знижується до 0 %) за умови, що отримувачем цих дивідендів є нідерландська компанія, яка у розумінні Конвенції не є «партнерством» та володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу української компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що до статутного капіталу цієї української компанії резидентом Нідерландів було внесено інвестицію в розмірі щонайменше 300 000 дол. США (чи їх еквівалент у національній валюті Нідерландів або України).

При цьому умова володіння щонайменше часткою 50 % у капіталі української компанії і умова здійснення резидентом Нідерландівінвестиції вартістю не менше 300 000 доларів США обов‘язково повинні бути виконані та водночас є незалежними одна від одної.

Слід враховувати, що відповідно до положень п. 4 ст. 10 та
ст. 27 (Взаємоузгоджувальна процедура) Конвенції між компетентними органами України і Королівства Нідерландів (визначені ст. 3 Конвенції) погоджений порядок застосування п.п. і) п. 3  ст. 10 Конвенції.

Зокрема, щодо умови внесення мінімальної суми інвестицій 300 000 доларів США між компетентними органами досягнута згода про те, що купівля резидентом Нідерландів корпоративних прав української компанії у іншої компанії (попереднього власника) не є інвестуванням у розумінні п.п. «і» п. 3  ст. 10 Конвенції.

Для одержання права на  застосування положень п.п. «і» п. 3 ст. 10  Конвенції, крім  умови володіння щонайменше часткою 50 % у капіталі української компанії, резиденту Нідерландів одночасно необхідно виконати умову щодо мінімальної суми інвестиції шляхом здійснення прямої інвестиції до статутного капіталу української компанії сукупною вартістю не менше 300 000 доларів США (або їх еквівалент у національній валюті Нідерландів або України), в обмін на корпоративні права, емітовані українською компанією. При цьому мінімальна інвестиційна сума 300 000 дол. США може бути досягнута як в результаті здійснення одноразової інвестиції відповідного обсягу, так і в результаті декількох прямих інвестицій.

Застосування відповідних положень міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України здійснюється відповідно до порядку, встановленого ст. 103 розд. ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу.

 

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з п.п. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (п. 53.1 ст. 53 Кодексу).

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.