Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2021 р. № 829/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення       щодо повторного поліпшення орендованих основних засобів, та керуючись ст. 52  Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні Банк орендує приміщення для здійснення банківської діяльності. З метою розміщення банківської установи та забезпечення дотримання нормативних вимог Банком, за згодою орендодавця, було виконано поліпшення даного приміщення. На суму такого поліпшення як у бухгалтерському так і в податковому обліку було створено об’єкт необоротних активів, з подальшою його амортизацією.

У бухгалтерському обліку Банк здійснює збільшення вартості вже раніше створеного, у зв’язку з поліпшенням орендованого приміщення, об’єкта необоротних активів.

У платника виникли питання:

1. яким чином Банк повинен відображати повторне поліпшення орендованого приміщення в податковому обліку:

а) шляхом створення нового об’єкта необоротних активів групи 9 «Інші основні засоби»;

б) шляхом збільшення вартості вже раніше створеного у зв’язку з поліпшенням даного орендованого приміщення, об’єкта необоротних активів.

2. якщо вартість поліпшення орендованого приміщення (як першого так і повторного) не перевищує 20 000 грн., то чи може Банк віднести таке поліпшення до категорії малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА) з відповідним нарахуванням амортизації.

До питання 1

Поняття основні засоби для цілей оподаткування визначено п.п. 14.1.138
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого (з урахуванням змін внесених Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», які набрали чинності з 23 травня 2020 року) основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до ст. 138 Кодексу.

Розрахунок амортизації основних засобів для визначення об’єкта оподаткування здійснюється у порядку, встановленому п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначені групи основних засобів (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.

Облік основних засобів в бухгалтерському обліку банків визначається Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2005 року № 480 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2006 року  за № 40/11914 (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 1.8 розділу II глави 1 Інструкції банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів.

Таким чином, ідентифікація окремих об’єктів основних засобів банківської установи здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку.

До питання 2

Виходячи з положень п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до основних засобів належать матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень.

Отже, якщо вартість поліпшення орендованого приміщення не перевищує 20 000 грн. (як першого так і повторного), то таке поліпшення не формує об’єкт  основних засобів для цілей податкової амортизації та різниці відповідно до
ст. 138 Кодексу за такими активами у платника не виникають.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з п.п. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 розділу ІІ Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (п. 53.1 ст. 53 розділу ІІ Кодексу).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.