Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.03.2021 р. № 1027/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ «…»  (далі – товариство) від … про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування товариством реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України повідомляє.

Згідно із запитом підприємство уповноважене справляти плату за транспортні послуги в громадському транспорті м. ... На сайті та у мобільному додатку користувачам надається можливість поповнити картки для проїзду через онлайн-сервіс прийому платежів …, який обслуговується
ТОВ «…». Від ТОВ «…» кошти, сплачені користувачами для подальшої оплати проїзду у громадському транспорті, надходять на банківський рахунок                 ТОВ «…».

 Чи потрібно ТОВ «…» застосовувати РРО при поповненні користувачами карток для проїзду через сервіс прийому платежів …?

Правовідносини у цій сфері регулюються Податковим кодексом України      (далі – Кодекс), Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 14 ст. 9 Закону № 265 РРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги, у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

ТОВ «…» відповідно до звернення є посередником між споживачем послуг з перевезень пасажирів та оператором, уповноваженим здійснювати справляння плати за транспортні послуги.

Згідно з роз’ясненням НБУ (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу (далі – ЕПЗ), не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факту продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу  коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Отже, якщо товар або послуга придбавається  за допомогою ЕПЗ, то кошти на рахунок торговця будуть надходити від еквайра, а не від держателя ЕПЗ. При цьому еквайр самостійно визначає порядок обліку торговців, з якими він має укладені договори.

Таким чином, обов’язок видачі відповідного розрахункового документа, при отриманні коштів від споживача, покладається на ТОВ «…».

ТОВ «…» не є банком, не здійснює банківської діяльності, а веде господарську діяльність щодо надання послуг з переказу коштів на підставі ліцензії Національного банку України.

Таким чином, прийом платежів здійснює небанківська фінансова установа, яка  є суб’єктом господарювання – юридичною особою, платником податків на загальній системі оподаткування, яка здійснює не банківську, а підприємницьку (господарську) діяльність на ринку фінансових послуг, з метою отримання прибутку.

Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або програмні РРО розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Обов’язок застосовувати РРО у ТОВ  «…» виникне лише у випадку безпосереднього отримання коштів від споживачів, як оплати за товари, послуги при здійсненні розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє у межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.