Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.03.2021 р. № 1121/ІПК/99-00-18-04-02-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) надає індивідуальну податкову консультацію на запит Підприємства щодо переходу до концесіонера права на повернення надміру сплаченої частини чистого прибутку при передачі майна у концесію.

Між Міністерством інфраструктури України та Державним підприємством та Товариством та концесіонером було укладено концесійний договір стосовно передачі у концесію майна Підприємства і майна Державного підприємства.

Відповідно до пункту 8.7.4 Концесійного договору, кредиторська і дебіторська заборгованість Підприємства передається концесіонеру в порядку правонаступництва.

У зв’язку з викладеним у Підприємства виникли наступні питання:

1. Чи переходитиме в розпорядження концесіонера сума надміру сплачених грошових зобов’язань Підприємства, відповідно до підпункту 98.2.4 пункту 98.2 статті 98 Кодексу?
2. Чи матиме право концесіонер на повернення суми надміру сплачених Підприємством грошових зобов’язань, яка перейде в розпорядження концесіонера відповідно до підпункту 98.2.4 пункту 98.2 статті 98 Кодексу, як правонаступника за дебіторською заборгованістю Підприємства, зокрема на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу концесіонера відповідно до пунктів 43.1., 43.4 Кодексу?
3. Якщо концесіонер матиме право на повернення надміру сплачених Підприємством частин чистого прибутку, то який перелік дій він повинен здійснити для фактичного отримання даної суми переплати?

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І Кодексу у разі якщо, поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові та організаційні засади реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, з метою модернізації інфраструктури та підвищення якості суспільно значущих послуг визначено Законом України від 03 жовтня
2019 року № 155-ІХ «Про концесію» (далі – Закон № 155).

Концесія – це форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції (підпункт 11 пункту 1 статті 1 Закону № 155).

Концесійний договір – договір між концесіонером та концесієдавцем, який визначає порядок та умови реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії (підпункт 8 пункту 1 статті 1 Закону № 155).

Концесієдавець – держава в особі відповідних державних органів, які згідно із Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» здійснюють управління об’єктами державної власності, а якщо такий орган  не визначений – Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган, або за рішенням Кабінету Міністрів України – Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, державне підприємство, установа, організація, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі (підпункт 7 пункту 1 статті 1 Закону № 155).

Концесіонер – юридична особа – резидент України, яка отримала відповідно до Закону № 155 об’єкт у концесію та виступає стороною концесійного договору (підпункт 10 пункту 1 статті 1 Закону № 155).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 155 концесійний договір укладається на визначений договором строк, який має становити не менше п’яти років та не більше 50 років, крім строку концесійного договору щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг, який має становити не менше 10 років.

Згідно з пунктом 1 статті 30 Закону № 155 передача концесієдавцем існуючого об’єкта концесії концесіонеру здійснюється у строки і на умовах, визначених концесійним договором.

Передача концесіонеру існуючого об’єкта концесії,  у тому числі його подальша реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, технічне переоснащення концесіонером, не зумовлює перехід права власності на такий об’єкт концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності або власності господарського товариства, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, на такий об’єкт. Такий об’єкт підлягає поверненню концесієдавцю після припинення дії концесійного договору.

На об’єкт концесії  протягом строку дії концесійного договору не поширюється законодавство України про оренду державного та комунального майна. Умови передачі зазначених об’єктів в оренду регулюються концесійним договором (пункт 3 статті 30 Закону № 155).

Об’єкт концесії відображається на балансі концесіонера та відокремлюється від його майна. Концесіонер веде відокремлений облік такого майна (пункт 7 статті 30 Закону № 155).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Грошовим зобов’язанням платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Надміру сплачені грошові зобов’язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Кодексу зазначено, що помилково сплачені грошові зобов’язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов’язань.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені визначені статтею 43 Кодексу.

Органи Державної податкової служби при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань керуються статтею 43 Кодексу та Порядком інформаційної взаємодії державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 11 лютого 2019 року № 60 (далі – Порядок № 60).

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (абзац перший пункту 1 розділу ІІ Порядку № 60).

Пунктом 97.6 статті 97 Кодексу визначено, що у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов’язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 98.9 статті 98 Кодексу встановлено, що у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов’язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин, здійснення ретельного аналізу стану розрахунків з бюджетом, зокрема, чи є зазначена Підприємством сума переплати помилково або надміру сплаченою сумою податкових зобов’язань, чи не сплинув термін 1095 днів від дня її виникнення тощо.

 Додатково повідомляємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Податкова консультація відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.