Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.03.2021 р. № 935/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України на виконання рішення суду ____  (далі – Рішення суду), що набрало законної сили _____ за наслідками його апеляційного перегляду та, враховуючи положення ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо окремих питань бухгалтерського обліку кооперативних виплат при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Згідно із зверненням, що розглядалося за оскарженою індивідуальною податковою консультацією,  платник звернувся з питанням щодо можливості включення сільськогосподарським виробничим кооперативом до складу витрат у бухгалтерському обліку кооперативних виплат, що відповідно впливає на визначення суми прибутку до оподаткування.

За висновками суду згідно з Рішенням позивач не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням пункту 53.2 ст. 53 Кодексу стало підставою для скасування спірної податкової консультації.

Однак, враховуючи закріплені за контролюючими органами функції, зокрема підпунктом 19 ¹.1.28 п. 19 ¹.1 ст. 19 ¹ Кодексу, органи ДПС не наділені правом надавати індивідуальні податкові консультації, що стосуються порядку формування витрат у бухгалтерському обліку.

Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227             (далі – Положення № 227), ДПС  не уповноважено на виконання функцій із забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері бухгалтерського обліку.

Натомість, виконання таких функцій відноситься до повноважень Міністерства фінансів України (п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (далі – Положення № 375)).

Виконання цих функцій Міністерством фінансів України також передбачено частиною другою ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року           № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з проведення кооперативних виплат.

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

З метою виконання Рішення суду та надання відповіді з питання відображення у бухгалтерському обліку операцій з проведення сільськогосподарським виробничим кооперативом кооперативних виплат його членам, не порушуючи встановлені повноваження, ДПС було направлено запит до Міністерства фінансів України.

З урахуванням наданого роз’яснення Міністерства фінансів України               з порушених питань повідомляємо таке.

Відповідно до ст. 95 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Згідно зі ст. 165 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 10 липня 2003 року  № 1087-IV «Про кооперацію» із змінами (далі – Закон  № 1087) виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку.

Статтею 25 Закону  № 1087 визначено, що дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників.

Дохід розподіляється на: сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні виплати; виплати на паї.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону  № 1087 кооперативні виплати – це частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу.

Частиною четвертою ст. 26 Закону  № 1087 визначено, що кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать.

Згідно з частиною першою  ст. 25 Закону України від 21 липня 2020 року  № 819-IX «Про сільськогосподарську кооперацію» (далі – Закон № 819) дохід сільськогосподарського кооперативу формується з надходжень у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах від господарської та іншої діяльності кооперативу, а також інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною третьою ст. 25 Закону № 819 визначено, що фінансовий результат (прибуток) сільськогосподарського кооперативу, що залишається після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законом, розподіляється загальними зборами сільськогосподарського кооперативу за результатами його діяльності за рік у порядку, передбаченому статутом, у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, а для сільськогосподарського кооперативу, що діє з метою одержання прибутку, – також після сплати патронажних дивідендів членам кооперативу та дивідендів членам і асоційованим членам кооперативу та здійснення відрахувань на інші цілі, не заборонені законодавством.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання роз’яснення положень ГКУ, ЦКУ, Закону № 1087, Закону № 819 в частині узгодження норм щодо джерел здійснення кооперативних виплат до повноважень Міністерства фінансів України та ДПС, визначених відповідно Положенням № 375 та Положенням № 227, не належить.     

Для цілей бухгалтерського обліку в статті 1 Закону № 996-XIV наведено визначення термінів, зокрема:

доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Якщо підприємство відповідно до законодавства застосовує для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності міжнародні стандарти фінансової звітності, то для нього вимоги цих стандартів є правилами бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

У разі застосування підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України            від 31.12.1999 № 318 (далі – НП(С)БО 16).    

При цьому НП(С)БО 16 встановлює лише загальні вимоги до формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати без врахування галузевих особливостей економічної діяльності підприємств.

Згідно з частиною шостою ст. 6 Закону № 996-XIV міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей мають право розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі методичні рекомендації щодо їх застосування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Зокрема, з метою забезпечення єдності в складі і класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку і визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм і форм власності наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001  № 132 затверджені Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, а також згідно з п. 4 цього Положення здійснює нормативно-правове регулювання питань, що належать до його компетенції.

Отже, приймаючи до уваги позицію Міністерства фінансів України, сільськогосподарський виробничий кооператив здійснює ведення бухгалтерського обліку кооперативних виплат згідно з правилами бухгалтерського обліку з урахуванням галузевих особливостей економічної діяльності, які визначаються Мінагрополітики. 

  В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з п.п. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 розділу ІІ Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи.

Разом з тим, платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (п. 53.1 ст. 53 розділу ІІ Кодексу).

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація, надана на виконання Рішення суду, має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно сільськогосподарським виробничим кооперативом «_______».