Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1164/ІПК/26-15-24-19-09

Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), розглянуло Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах своїх повноважень повідомляє.

У зверненні платник податків – юридична особа зазначає, що вона, як імпортер має намір укласти цивільно-правовий договір про надання послуг з фізичною особою – нерезидентом, яка проживає та має намір надавати послуги на території Китайської Народної Республіки.

Платник податків – Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань, а саме:

Чи є виплата винагороди за отримані послуги об’єктом оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) та як визначити місце постачання послуг ?

Чи є виплата винагороди фізичній особі – нерезиденту базою нарахування єдиного внеску, якщо вона не перебуває на території України?

Чи можна включати виплату винагороди до витрат при належному оформленні бухгалтерських первинних документів?

Щодо питання оподаткування ПДВ операцій з отримання послуг від нерезидента повідомляємо.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 ст. 186 розд. V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених пунктом 186.3 ст. 186 розд. V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг;

з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп'ютерної графіки.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3
ст. 186 розд.V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 ПКУ).

Таким чином, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від того, до якої категорії послуг, визначеної статтею 186 розділу V ПКУ, відноситься та чи інша послуга, та від місця їх постачання.

При цьому, слід зазначити, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції органів Державної податкової служби.

Отже, з питання щодо віднесення послуг, які будуть надаватися нерезидентом Товариству до тієї чи іншої категорії, що визначенні пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 ПКУ, рекомендуємо звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Враховуючи вищевикладене, у разі, якщо нерезидент буде надавати послуги Товариству, які відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 ст. 186 ПКУ, то операція з постачання таких послуг є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (резидент) зареєстрований як суб'єкт господарювання (у даному випадку митна територія України).

У разі, якщо перелічені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 ст. 186 ПКУ, то відповідно до пункту 186.4 ст. 186 ПКУ для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання зазначених у зверненні послуг є місце реєстрації постачальника (нерезидента України) (у даному випадку за межами митної території України).

Згідно статті 36 розділу I ПКУ, платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Щодо питання: «Чи є виплата винагороди фізичній особі – нерезиденту базою нарахування єдиного внеску, якщо вона не перебуває на території України?» повідомляємо.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст. 1 Закону № 2464).

Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464 застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Отже, сума винагороди, що нараховується (виплачується) роботодавцем – юридичною особою застрахованій особі (фізичній особі, у тому числі іноземцю - нерезиденту), за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором, є базою нарахування єдиного внеску.

Стосовно включення винагороди за послуги до витрат при належному оформленні бухгалтерських первинних документів повідомляємо.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134. ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Слід зазначити, що питання порядку формування в бухгалтерському обліку витрат, в тому числі, правомірність віднесення до витрат вартості послуг, які будуть надаватися фізичною особою – нерезидентом, належить до компетенції Міністерства фінансів України. Отже, з зазначеного питання, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Водночас повідомляємо, що згідно п. 52. 2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.