Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1167/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування ПДВ та податком на прибуток операцій з надання резидентом України послуг нерезиденту, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство на митній території України надає нерезидентам – Замовникам, місце реєстрації яких знаходиться за межами митної території України, послуги, зокрема консультаційні, інжинірингові, інженерні.

Разом з цим, з інформації, вказаної у листі Товариства, неможливо встановити всі обставини, необхідні для однозначної ідентифікації правовідносин між Товариством та нерезидентами – Замовникам, а також не надано копій документів щодо деталізації здійснюваних операцій з надання послуг нерезиденту.

Тому надання конкретної відповіді на порушене питання можливе лише після отримання повної та достовірної інформації щодо суті здійснюваних платником податку операцій.

Тому надання конкретної відповіді на порушене питання можливе лише після отримання повної та достовірної інформації щодо суті здійснюваних платником податку операцій.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Кодексу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

 

Щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість

 

Згідно з підпунктом «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від того, до якої категорії послуг, визначеної статтею 186 Кодексу, відноситься та чи інша послуга, що постачається платником, та від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо резидент - платник ПДВ надає послуги нерезиденту, зазначені у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то операція з постачання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (нерезидент) зареєстрований як суб'єкт господарювання (у даному випадку територія, що знаходиться за межами митної території України).

У разі якщо, такі послуги, які платник податку надає нерезиденту, не підпадають під визначення послуг зазначених у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то для цілей оподаткування ПДВ місце постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх постачальника. При цьому, у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Додатково повідомляємо, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції органів ДПС, а тому з питання чи підпадають послуги, які надаються Товариством нерезиденту, під послуги, визначені пунктом 186.3 статті 186 Кодексу, рекомендуємо звернутись до державного підприємства «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (ДП «НДІ «Система») (адреса: вул. Кривоноса, 6, м. Львів, 79008), яке є розробником національного класифікатора ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг».

 

Щодо особливостей оподаткування податком на прибуток підприємств

 

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Питання порядку формування в бухгалтерському обліку доходів, в тому числі, доходів по операціях із надання консультаційних послуг своєму акціонеру (нерезиденту), належить до компетенції Міністерства фінансів України. Отже, з зазначеного питання, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (пункт 53.1 статті 53 Кодексу).

Пунктом 52.2 статті 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.