X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1181/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, банком було набуто у власність заставне нерухоме майно внаслідок звернення на нього стягнення. Надалі банк планує продати частину такого майна. Для поділу майна на частини буде проведено технічну експертизу, після чого кожна частина такого поділеного майна буде зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Держреєстр) як окремий об’єкт під іншим реєстраційним номером, ніж поділений об’єкт, а запис в Держреєстрі про об’єкт нерухомого майна, що був отриманий у власність внаслідок звернення на нього стягнення та надалі поділений на частини, буде припинений.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 593 ЦКУ визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі – Інструкція № 127).

Інструкція № 127 визначає механізм проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд, зокрема, з метою встановлення їх наявності,  визначення їх фактичної площі та об'єму (пункт 5 Інструкції № 127).

Технічну інвентаризацію проводять, зокрема,  перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна (пункт 6 Інструкції № 127).

За результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов'язково вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру) (пункт 10 Інструкції № 127).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952).

Пунктом 1 статті 4 Закону № 1952 встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва.

Пунктом 1 статті 2 Закону № 1952 визначено Держреєстр як єдину державну інформаційну систему, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є обов'язковість державної реєстрації прав у Держреєстрі.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3 Закону № 1952).

Держреєстр, зокрема, містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього (стаття 12 Закону № 1952).

Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Держреєстрі відкривається новий розділ, який, зокрема,  містить відомості про нерухоме майно і його ціну (вартість), та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна (стаття 13 Закону № 1952).

У разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Держреєстру та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів (стаття 14 Закону № 1952).

Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта (стаття 15 Закону № 1952).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті14 ПКУ визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, для заставодавця операція з передачі банку у власність заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким банком розцінюється як операція з постачання такого майна, а для банку операція з оприбуткування об’єкта застави на баланс розглядається податковим законодавством як операція з придбання такого майна.

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПКУ у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).

Отже, при здійсненні банком операцій з постачання майна, набутого ним у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, такий  банк застосовує норми пунктів 189.15 статті 189 та 197.12 статті 197 ПКУ.

Оскільки у ситуації, описаній у зверненні, банк планує продати (поставити) об’єкт нерухомого майна інший, ніж той, який був набутий банком у власність внаслідок звернення на нього стягнення (такий об’єкт має інший реєстраційний номер в Держреєстрі, іншу площу, вартість), то при здійсненні операції з постачання такого об’єкта нерухомого майна норми пунктів 189.15 статті 189 та 197.12 статті 197 ПКУ не можуть бути застосовані, та така операція підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 ПКУ вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного ПКУ (пункт 53.1 статті 53 ПКУ).

Пунктом 52.2 статті 52 ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.