Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1193/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо сплати земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що сплачує Податок за земельну ділянку, право на яку Підприємством не оформлено, та, на якій розташовано власне нерухоме майно.

Підприємство, посилаючись на Витяг з технічної документації № Ю-01676/2007 про нормативну грошову оцінку (далі – Оцінка) частини земельної ділянки (кадастровий номер 62:026:028, далі – Ділянка) та на Довідку № Ю-15687/2015 про розмір Оцінки Ділянки, наданих Підприємству у 2007 та 2015 роках відповідно, запитує про наявність у нього обов’язку із справляння Податку за Ділянку та порядок повернення сум грошових зобов’язань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом. Обов’язок платника податків є сплата податків та зборів в строки
та у розмірах, встановлених Кодексом (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України) користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нерухомим майном, виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати Податку виникає у Підприємства з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16 викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати Податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати Податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

Обов’язок зі справляння платника плати за землю, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Таким чином, у разі оформлення Підприємством відповідного права на земельну ділянку під нерухомим майном, у нього виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкової декларації з плати за землю.

Водночас у зверненні Підприємства відсутня інформація щодо типу власного нерухомого майна (будівля, споруда (їх частини) або приміщення у багатоквартирному будинку).

Якщо Підприємство є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку. Отже, у такому випадку Підприємство свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі матиме реалізовувати через особу, якій делеговані повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку та яка виконала таку реєстрацію.

Порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено ст. 43 Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).