Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1200/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ«Фірма «Фавор»(далі – Підприємство)від 10.02.2021 № 33 (вх. ДПС № 641/ІПК/6
від 11.02.2021) щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Згідно запиту Підприємство здійснює реалізацію молочної продукції та товарів і просить роз’яснити питання використання реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО),при здійсненні розрахунків зареалізовану продукцію та товари споживачам із використанням електронної платіжної системи «Приват 24» та інших систем інтернет-банкінгуі інтернет-еквайрингу.

Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон  № 265) є основним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади застосування РРО та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України (далі – Кодекс), не допускається.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО), чи заповнений вручну.

Стаття 3 Закону № 265 визначає, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ) мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Разом з цим, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Щодо листа Національного банку України від 30.12.2020 № 57-0009/80572, на який ви посилаєтесь у зверненніповідомляємо.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжний інструмент – це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби. Тобто, платіжний інструмент є лише інструментом, який дозволяє ініціювання переказ коштів.

Система дистанційного обслуговування – це система типу «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, яка на підставі дистанційних розпоряджень клієнта може виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунок клієнта (глава 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22), із змінами).

Разом з тим, до «сервісу» можна віднести певну послідовність дій банку, що надає платникам комфортні умови для здійснення переказу коштів з їх рахунків або користування іншими послугами. У зв’язку з чим до «сервісу переказу коштів» можна віднести сервіс банку, що надає можливість споживачам здійснювати оплату товару (послуги), зокрема дистанційно.

Слід зазначити, що в системі дистанційного обслуговування або сервісі переказу коштів застосовується певна послідовність дій, визначена правилами/порядком банку, для ініціювання переказу коштів з банківського рахунку з використанням певних платіжних інструментів.

Таким чином, банківською послугою при он-лайн оплаті товарів та послуг через «Приват24», «Ощад24» тощо, є сам переказ коштів з одного рахунку на інший, а розрахунковою операцією, в розумінні Закону № 265, є оплата товарів,робіт, послуг споживачами, відповідно укладеного договору чи/або пропозиції продавця.

Отже, згідно наведеного у листі прикладу, суб’єкт господарювання зобов’язаний, у разі надходження оплати за товари із використанням електронної платіжної системи «Приват24» та інших систем, створити у паперовій та/або електронній формі відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункових операцій, де вказано форму оплати «БЕЗГОТІВКА».

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.