Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.03.2021 р. № 934/ІПК/99-00-18-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товаристващодо повернення коштів помилково перерахованих контрагентом на рахунок у Системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) Товариства,
та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Товариство, повідомляючи про помилкове перерахування у листопаді
2020 року контрагентом коштів, як оплату за товар, на рахунок Товариства в СЕА ПДВ, замість поточного рахунку Товариства, просить надати роз’яснення щодопорядку повернення таких коштів з власного рахунку в СЕА ПДВ та щодо визначення ним податкових зобов’язань, у випадку перерахування контрагентом коштів на рахунок Товариства в СЕА ПДВ та відображення їх в податковій декларації з ПДВ.

Щодо повернення коштів з рахунку Товариства в СЕА ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Основні принципи функціонування СЕА ПДВ визначено статтею 200¹ Кодексу і пунктами 33, 34 і 34¹ підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та регламентовано Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі – Порядок № 569).

Рахунок у СЕА ПДВ – рахунок, відкритий автоматично на безоплатній основі платнику ПДВ в Державній казначейській службі України, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200¹.4 статті 200¹ Кодексу (пункт 4 Порядку № 569).

Пунктом 200¹.4 статі 200¹ Кодексу передбачено, щона рахунок у СЕА ПДВ платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4¹
статті 43 Кодексу;

ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ по задекларованих до сплати податкових зобов’язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з ПДВ або уточнюючому розрахунку.

Відповідно до пункту 200¹.7 статті 200¹ Кодексу кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200¹.5 статті 200¹ Кодексу та погашення податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до пункту 200¹.5 статті 200¹ Кодексу з рахунку платника
вСЕА ПДВперераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов’язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов’язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Пунктом 200¹.6 статті 200¹ Кодексу передбачено, що у разі, якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку платника податку в СЕА ПДВ перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016
№ 21 (далі – Порядок № 21).

Згідно з пунктом 10 розділу III Порядку № 21, одним із додатків до декларації з ПДВ є Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника  (далі – заява).

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в СЕА ПДВ з поточного рахунку платника (ƩПопРах).

Отже, у разі прийняття рішення платником податку про перерахуванняна поточний рахунок наявної на рахунку в СЕА ПДВ суми коштів, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ за наслідками звітного (податкового) періоду та суму податкового боргу з ПДВ, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації з ПДВ заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві.

При цьому Кодексом не передбачено перерахування коштів з рахунку в
СЕА ПДВ одного платника на поточний або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника.

Щодо визначення податкових зобов’язань Товариством, у випадку перерахування контрагентом коштів на рахунок Товариства в СЕА ПДВ та відображення їх в податковій декларації з ПДВ

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Оскільки об’єктом оподаткування ПДВ, відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті185 Кодексу, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, то на дату зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платнику податку – постачальнику, як оплату за такі товари/послуги, що підлягають постачанню, нараховуються податкові зобов’язання відповідно до статті 187 Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 Кодексу).

Таким чином, платник податку при отриманні коштів від іншої особияк оплату за товар/послугу, з якою у такого платника наявні договірні відносини на предмет постачання товарів/послуг, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією.

Одночасно на дату повернення коштів відповідно до пункту 192.1 статті 192 Кодексу підприємство повинно скласти розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити податкові зобов’язання після реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН отримувачем коштів.

Правила подання податкової звітності з ПДВ до контролюючих органів регулюються статтями 46 – 50, 203 Кодексу.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексуплатник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Як зазначено вище форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 28.01.2016 № 21.

Відповідно доабзацу другого пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 21 до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно товариством, якому надано таку консультацію.