Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.03.2021 р. № 1148/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Приватного акціонерного товариства «_____» (далі – Товариство) щодо окремих питань визначення безповоротної фінансової допомоги та дисконтування заборгованості за правилами бухгалтерського обліку для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із запитом Товариством було здійснено операції з перерахування коштів на користь постачальника товарів та послуг, взаємовідносини з яким за результатами документальної перевірки визнано нереальними. Як зазначено, заборгованість за проведеною попередньою оплатою товарів (послуг) виникла поза договірними операціями. 

Заявник звернувся з питаннями:

1. Чи вважаються безповоротною фінансовою допомогою грошові кошти, перераховані постачальнику – платнику податку на прибуток підприємств як попередня оплата за товари (послуги), взаємовідносини з яким за результатами документальної перевірки визнано нереальними?

2. Чи вважаються грошові кошти, перераховані постачальнику поза договірними взаємовідносинами довгостроковою дебіторською заборгованістю, яку необхідно дисконтувати?

Щодо питання 1

Відповідно до п.п. 14.1.257  п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротна фінансова
допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України           від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені частиною другою ст. 9 Закону № 996.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств,  на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення   або  зменшення)   фінансового   результату     до     оподаткування

(прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Слід зазначити, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, за наявності первинних документів, що підтверджують таку господарську операцію.

З урахуванням пункту 44.1 ст. 44 Кодексу, згідно з умовами запиту, якщо за результатами документальної перевірки встановлено, що складені документи за операцією з перерахування грошових коштів на користь постачальника не можуть вважатися первинними документами, то вбачається, що факт перерахування таких коштів в оплату товарів (послуг) документально не підтверджено.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями щодо перерахування грошових коштів як попередню оплату за товари (послуги) або у вигляді безповоротної фінансової допомоги на користь  іншого платника податку на прибуток, який оподатковується за загальною ставкою. 

При цьому бухгалтерський облік господарських операцій при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Щодо питання 2

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Надання роз’яснень з питань порядку застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо дисконтування заборгованості та зобов’язань не належить до компетенції ДПС. 

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту.

Таким чином, питання ведення бухгалтерського обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Що стосується обліку дисконтування заборгованості при визначенні об’єкта оподаткування  податком  на  прибуток  підприємств, то   положеннями

Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з дисконтування заборгованості та зобов’язань. 

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з п.п. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 розділу ІІ Кодексу вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи.

Разом з тим, платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (п. 53.1 ст. 53 розділу ІІ Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.