Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.03.2021 р. № 1295/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що тимчасово розміщує на власних територіях утворені під час провадження його господарської діяльності обсяги шлаків сталеплавильного та доменного, які є вторинною сировиною і призначені для використання у якості складових при виготовленні будівельних виробів та, посилаючись на п. 249.6 ст. 246 Кодексу щодо порядку обчислення податкових зобов’язань з Податку, запитує про визначення бази оподаткування Податком, а також виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку за такі обсяги відходів.

Об’єктом та базою оподаткування Податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

Кодексом визначено, що розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому Кодексом передбачено звільнення від оподаткування Податком суб’єктів, які розміщують відходи, що утворилися від їх господарської діяльності на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Відходи, які підлягають переробці і для цього існують відповідні технології та виробничо-технологічні та економічні передумови, є вторинною сировиною відповідно до Закону України «Про відходи». Тобто відходи, які утворилися в результаті провадження суб’єктом господарювання господарської діяльності та використовуються ним в якості сировини у такій діяльності або реалізуються іншому суб’єкту господарювання як товар, вважаються вторинною сировиною.

Зберігання відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують, зокрема, передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об’єкт зберігання відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об’єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів (ст. 34 Закону України «Про відходи»).

Суб’єкти господарювання, у яких утворюється, розміщується, використовується, а також здійснюється поставка або продаж, зокрема, вторинної сировини, подають до органів статистики звіт за формою державного статистичного спостереження № 14-мтп «Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва» (Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 14-мтп «Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.10.2005 № 331, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.2005 за № 1280/11560). Також суб’єкти господарювання мають забезпечити належний бухгалтерський облік операцій зі вторинною сировиною.

Таким чином, Товариство, як суб’єкт господарювання, який розміщує на власних територіях (паспортизованих об’єктах) відходи, що за даними бухгалтерського обліку оприбутковуються як вторинна сировина, не є платником Податку відповідно до п. 240.5 ст. 240 Кодексу.

Разом з тим суб’єкти господарювання, за обсяги відходів, що відповідають умовам п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Кодексу, обчислюють податкові зобов’язання з Податку за базою оподаткування Податком – фактичний обсяг розміщення відходів у звітному (податковому) періоді, з урахуванням ставок Податку та коригуючих коефіцієнтів (п. 249.6 ст. 249 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.