Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.03.2021 р. № 897/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула звернення фізичної особи – підприємця                 щодо сплати земельного податку і в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа-підприємець повідомила, що вона є платником єдиного податку третьої групи, займається діяльністю з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, для здійснення якої орендує у фізичних осіб земельні ділянки. Отже платник запитує, чи звільняється вона від сплати земельного податку у зв’язку з використанням орендованих у фізичних осіб земельних ділянок для ведення господарської діяльності, чи розповсюджуються на неї норми пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ в частині звільнення від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку третьої групи, хто повинен сплачувати податок на землю у разі якщо орендодавець (фізична особа) надає в оренду їй земельну ділянку, яка використовується нею для провадження господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі – орендна плата).

Згідно із ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2, пп. 288.3 ст. 288 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об’єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1                    розділу XIV ПКУ.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни, зокрема, до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, згідно з якими з 01.07.2020 платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, починаючи з 01.07.2020 звільняються від сплати земельного податку платники єдиного податку першої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платники єдиного податку четвертої групи, які використовують земельні ділянки для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи інформацію викладену у зверненні, фізична особа-підприємець не є власником земельних ділянок, а орендує земельні ділянки у фізичних осіб (інформація про державну реєстрацію таких договорів оренди у зверненні відсутня), отже обов’язок нарахування та сплати земельного податку у неї відсутній, земельний податок сплачують фізичні особи, які є власниками/користувачами земельних ділянок. Норми пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ на фізичну особу-підприємця не розповсюджуються, оскільки вона не є власником земельних ділянок.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.