Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.03.2021 р. № 1236/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення… щодо оподаткування вартостіперевезення працівників на роботу та з роботи, а також вартості їх проживання в гуртожитках та житлових будинках, які належать роботодавцю і в межах компетенції повідомляє.

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктомоподаткування резидента є загальниймісячний (річний) оподатковуванийдохід.

Статтею 165 Кодексу встановленовиключнийперелікдоходів, які не включаються до розрахункузагальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платникаподатку, який не містить доходу у виглядівартостіпослуг з перевезенняпрацівника з місцязбору до роботи та назад, а також доходу у вигляді вартості використання житла, яке є власністю юридичної особи (працедавця) та надане у безоплатне користування працівнику відповідно до умов трудового договору

Разом з тим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді:

вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах
(п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Зауважуємо, що норми п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платниками податку у вигляді вартості їх перевезення або у вигляді вартості безоплатного користування житлом, яке належить роботодавцю, не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лишеможевказувати на те, щотакі доходи не є додатковим благом.

Крім того, зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід  на користь платника податку, зобов’язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня  2010 року                  № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464  платниками єдиного внеску  є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують  найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (частина сьома ст. 7 Закону № 2464).

До вказаного переліку віднесено витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) (п. 7розділуІI Переліку).

Враховуючи викладене, якщо юридична особа безоплатно передає фізичній особі (працівнику) у користування житло з метою виконання таким працівником трудової функції відповідно до трудового договору (контракту), то у розумінні Кодексу відсутня кваліфікуюча ознака доходу/бази єдиного внеску, поняття якого наведено у п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та Закону № 2464.

Разом з тим дохід у виглядіпослуг з перевезення працівників до місцяроботи та назад, яке організовуються юридичною особою (роботодавцем), не є додатковим благом але включається до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу як іншийдохід і оподатковуєтьсяподатком на доходи фізичнихосіб і військовимзбором на загальнихпідставах. Водночас не є базою нарахування єдиного внеску лише вартість перевезення працівників до місця роботи.

Зауважуємо, що на даний час розглядається питання стосовно необхідності узгодження позиції з порушених питань  з Міністерством фінансів України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики з адміністрування податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.