Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2021 р. № 926/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула листищодо визнання дебіторської заборгованості «безнадійною» та,керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

У платника податкуу зв’язку із прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства (далі –КзПБ)виникло питання щодо визначення розміру сукупних вимог кредитора для віднесення заборгованості до безнадійної відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме:

1. Який розмір сукупних вимог банку до юридичної або фізичної особи-боржника має враховуватися для віднесення такої заборгованості до безнадійної?

2. Чи можуть бути застосовані до такої заборгованості критерії безнадійності, що діяли до набрання чинності КзПБ?

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 ПКУ.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього ПКУ(п.п. 139.2.2 п. 139.2
ст. 139 ПКУ).

Отже, платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), за умови, що така заборгованість відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Щодо питань 1 та 2

Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУпід безнадійною заборгованістю розуміється прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

З 21.10.2019 введено в дію КзПБ, у книзі четвертій «Відновлення платоспроможності фізичної особи» якого визначено процедуру банкрутства боржника - фізичної особи, фізичної особи – підприємця. Відповідно до ст. 113 розділу І книги четвертої КзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному КзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою четвертою КзПБ.

Таким чином, для визнання заборгованості фізичної особи безнадійною умова щодо обмеження суми такої заборгованості у розмірі 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, платником податку не застосовується.

Відповідно до ст. 34 розділу І книги третьої КзПБ кредитор може звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи-боржника.

Відповідно до п. 5 ст. 39 розділу І книги третьої КзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.

Нормами КзПБ для порушення провадження у справі про банкрутство передбачено тільки необхідність подання до суду заяви кредитора, яка повинна містити відомості передбачені ст. 34КзПБ,при цьому мінімально встановлений законодавством розмір безспірних вимог кредитора для порушення справи про банкрутство не визначений.

Підпунктом 8 ст. 39 розділу І книги третьої КзПБ, встановлено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, зазначається про визнання вимог кредитора та їх розмір.

Виходячи із вказаного вище, при провадженні у справі про банкрутство юридичної або фізичної особи, визнання вимог кредитора здійснюється на будь-яку суму заборгованості, з подальшим здійсненням заходівщодо забезпечення всіх вимог кредиторів, передбачених нормамиКзПБ.

Отже, норма п.п. «ґ»п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ після введення в дію КзПБстаном на дату звернення не підлягає застосуванню.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з п.п. 112.8.2 п. 112.8 ст. 112 ПКУ вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного Кодексом (п. 53.1 ст. 53 ПКУ).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).