Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.03.2021 р. № 1256/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з податків і зборів, які виникають при ввезенні товарів на митну територію України за договором доручення, і у доповнення до індивідуальної податкової консультації, наданої Товариству 10.09.2020 і зареєстрованої в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, керуючись статтею 52  розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує здійснювати операції за договором доручення з нерезидентом 1, згідно з яким нерезидент 1 виступає довірителем, а Товариство – повіреним.

Нерезидент 1 (довіритель) доручає Товариству (повіреному) ввезти на митну територію України запасні частини для повітряного судна, що перебуває на митній території України. Власником такого повітряного судна є нерезидент 2. Запасні частини необхідні для приведення повітряного судна у відповідний робочий стан та задля підтримання його льотної придатності.

Фактично Товариство (повіреного) залучають для цілей ввезення товарів на митну території України, їх митного оформлення та оплати митних процедур, пов’язаних із таким ввезенням. Надалі такі товари передаються нерезиденту 2 згідно з актом приймання-передачі. При цьому Товариство (повірений) не сплачує нерезиденту 1 (довірителю) вартість таких товарів, оскільки їх власником є нерезидент 2.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ і пункт 2 статті 1 розділу І МКУ).

 

Щодо оподаткування ПДВ

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Перелік осіб (суб’єктів господарювання), які мають право або зобов’язані зареєструватися як платники ПДВ, визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема:

будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до МКУ;

постійне представництво.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Основні принципи функціонування Системи електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) визначено статтею 200¹ розділу V ПКУ і пунктами 33, 34 і 34¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Пунктом 200¹.1 статті 200¹ розділу V ПКУ визначено, що СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в ЄРПН;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках у СЕА ПДВ;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН (далі – Реєстраційна сума);

інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2                 розділу XX ПКУ враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200¹.3 статті 200¹ розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 200¹.2 статті 200¹ розділу V ПКУ платникам податку автоматично відкриваються рахунки у СЕА ПДВ.

Детальний порядок обрахунку Реєстраційної суми та її складових наведено у пункті 9 Порядку № 569.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 569 ДПС автоматично обчислює Реєстраційну суму.

При обрахунку Реєстраційної суми враховуються дані із зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них, митних декларацій, аркушів коригування і додаткових декларацій, а також податкової звітності з ПДВ.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що у розглянутій ситуації сума ПДВ, сплачена при ввезенні товарів на митну територію України згідно з митною декларацією за договором доручення, може бути включена до складу податкового кредиту з ПДВ, а також врахована при обрахунку Реєстраційної суми виключно власником таких товарів – нерезидентом 2 (якщо у нерезидента 2 відкрито на митній території України постійне представництво, яке зареєстроване як платник ПДВ).

Підстави для включення Товариством (повіреним) суми ПДВ, сплаченої при ввезенні вказаних товарів на митну територію України, до складу податкового кредиту, врахування такої суми ПДВ при обрахунку Реєстраційної суми Товариства (повіреного), а також зазначення у відповідній графі митної декларації у квадратних дужках коду ЄДРПОУ Товариства (повіреного) як особи, що претендуватиме на податковий кредит у розмірі такої суми ПДВ, відсутні.

 

Щодо порядку нарахування та сплати податку на доходи нерезидента

 

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4             статті 141 розділу ІІІ ПКУ.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за ПКУ до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Отже, зобов’язання у резидента – повіреного з нарахування та сплати податку на доходи нерезидента в момент передачі на території України згідно з договором доручення ТМЦ, що належать іншому нерезиденту (власнику повітряного судна, для якого такі ТМЦ ввезені на митну територію України), не виникають, оскільки такі ТМЦ не є доходами з джерелом походження з України.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ, є платниками податку на прибуток підприємств.

Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування. (пункт 133.3 статті 133             розділу ІІІ ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ з метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб - нерезидентів;

Для цілей застосування, зокрема, підпункту «в» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

надання нерезидентом обов'язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв'язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов'язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника - резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Отже, ПКУ надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва. Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у підпункті 14.1.193 пункту 14.1           статті 14 розділу І ПКУ, такий резидент  з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Відповідно до підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 розділу І ПКУ.

Враховуючи викладене вище, у разі якщо нерезидент на умовах, встановлених підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ здійснює господарську діяльність на території України, такий нерезидент має зареєструвати на території України постійне представництво як платника податку на прибуток.

При цьому якщо нерезидент здійснює господарську діяльність на території України через посередника, зокрема повіреного, то у                         підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ наведено перелік ознак (які є невиключними), за наявності яких такий резидент з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

 

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 розділу ІІ ПКУ вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного ПКУ (пункт 53.1 статті 53 розділу ІІ ПКУ).

Пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.