Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.03.2021 р. № 1297/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із нарахування земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи, основний вид господарської діяльності «68.20 -надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», про наявність у власності нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках (далі – Будинки), які надаються в оренду.

Товариство без зазначення обставин щодо сформованості земельних ділянок у розумінні ст. 79¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), на яких розташовані Будинки та їх прибудинкова територія (далі – Ділянки), вказало на відсутність у нього правовстановлюючих документів на всю або частини Ділянок та запитує щодо виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу).

Таким чином, суб’єкт господарювання – платник єдиного податку третьої групи при умові надання Ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на Ділянках, в оренду (найм, позичку) сплачує Податок на загальних підставах.

Використання Ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання чужих земельних ділянок, реалізація якого у разі набуття відповідного права на Ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16, в яких викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за Ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за Ділянки настає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій Ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку Ділянку (після 01.01.2015).

При цьому згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку, зокрема права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на Ділянку під Будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень) з моменту державної реєстрації таких прав на Ділянку як об’єкта спільної власності у Державному земельному кадастрі у порядку, передбаченому ст. 42 Земельного кодексу, відповідно до особливостей здійснення права власності у Будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків його співвласників щодо його утримання та управління, визначених Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на викладене, Товариство, яке володіє нежитловими приміщеннями у Будинках, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на Ділянках, на яких розташовані Будинки.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.