Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.04.2021 р. № 1371/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), на звернення Товариства щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), та плати за землю повідомляє.

Товариство, основним видом господарської діяльності якого є виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції (код 20.20 КВЕД) секція С, без надання підтверджуючих документів поінформувало, про об’єкт нерухомості, складовими частинами якого є адміністративно-побутовий корпус, виробничий корпус та ангар, які не надаються в оренду, але в яких здійснюється ремонт.

Товариство запитує за якими кодами відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі − Класифікатор) класифікуються зазначені частини об’єкта нерухомості та про виникнення у Товариства податкових зобов’язань з Податку за них.

Ідентифікація будівель здійснюється за їх функціональним призначенням із застосуванням відповідної методики, затвердженої Класифікатором.

У примітках до заповнення колонки 2 «Код типу об’єкта» Додатка 1 та Додатка 2 до податкової декларації з Податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 15.11.2018 № 897, зазначено, що у разі відсутності у правовстановлюючих документах на об’єкт нерухомості коду згідно з Класифікатором, з Класифікатора обирається код, який найбільше відповідає типу нерухомості, що зазначений у правовстановлюючих документах.

Разом з тим, оскільки наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, яким затверджено Класифікатор, органом, уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Мінрегіону, то з метою уникнення невірного оподаткування Податком вважаємо за доцільне запропонувати Товариству звернутись до органу, уповноваженому на ведення Класифікатора, за отриманням експертного висновку щодо приналежності інвентарно описаних об’єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором.

Пунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, з об’єктів оподаткування Податком виключені будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За всі інші об’єкти нерухомості у Товариства виникають податкові зобов’язання з Податку.

Що стосується будівель промисловості, які належать до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Класифікатора та перебувають у власності Товариства, але тимчасово не використовуються в господарській діяльності з причин, не пов’язаних з наданням таких будівель в оренду або в інше право користування (наприклад, будівлі знаходяться в стані ремонту), то їх власник не має права на застосування податкової преференції, встановленої п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, оскільки не виконана умова щодо використання будівель промисловості за призначенням у господарській діяльності.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень (адміністративно-побутовий корпус, виробничий корпус), розташованих на земельній ділянці, право на яку Товариством не оформлено (далі – Ділянка).

Товариство запитує про порядок оформлення права оренди на Ділянку (строки та обов’язковість оформлення) та про наявність у нього обов’язку із справляння плати за землю за Ділянку.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків. Питання оформлення відповідного права на Ділянку, у тому числі на умова оренди, регулюються Цивільним, Земельним кодексами України та Законом України «Про оренду землі» та не належить до повноважень контролюючих органів.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах: земельний податок, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за земельну ділянку одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 31.01.2020 у справі № 826/8008/16, які полягають в тому, що незважаючи на те, що землекористувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нерухомим майном, виходячи із принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Кодексу, обов’язок зі сплати плати за землю виникає у Товариства з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16 викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, виникає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

Обов’язок зі справляння платника плати за землю, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Таким чином, у разі оформлення Товариством відповідного права на земельну ділянку під нерухомим майном, у нього виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкової декларації з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).