Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.04.2021 р. № 1407/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства               з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо особливостей оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з оренди єдиного (цілісного) майнового комплексу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє. 

Згідно із запитом, що розглядається, Товариство планує перейти на загальну систему оподаткування та довгостроково орендувати єдиний (цілісний) майновий комплекс. При цьому сторони можливого договору є юридичними особами приватного права (без частки участі держави або органів місцевого самоврядування). У заявника виникли такі питання:

1. Чи можуть юридичні особи приватного права (без частки участі держави або органів місцевого самоврядування) укладати договори оренди єдиного (цілісного) майнового комплексу, при цьому амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються у розпорядженні орендаря?

2. Чи може орендар єдиного (цілісного) майнового комплексу зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму амортизації єдиного (цілісного) майнового комплексу, або можливо в даному випадку з урахуванням норм податкового законодавства орендар іншим чином розраховує амортизацію єдиного (цілісного) майнового комплексу?

Щодо питання 1

Єдиний майновий комплекс підприємства, як встановлено частиною третьою ст. 66 Господарського кодексу України (далі – ГКУ), визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених ГКУ та законами, прийнятими відповідно до нього.

Частиною третьою ст. 283 ГКУ чітко визначено, оренду яких об’єктів регулює ГКУ. Так,  об’єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Такий вид зобов’язань як найм (оренда) регулюється положеннями              Глави 58 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 759 Глави 58 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму, зокрема, може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша ст. 760 Глави 58 ЦКУ). 

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, питання організації та здійснення господарської діяльності, оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання та укладення відповідних договорів регулюються нормами ГКУ, цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів та не належать до компетенції ДПС.

Щодо питання 2

Основними засобами, відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,                є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує                      20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлено ст. 138 Кодексу.

На суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності згідно з абз. другим               п. 138.1 ст. 138 Кодексу збільшується фінансовий результат до оподаткування.

В той же час, на підставі абз. другого п. 138. 2 ст. 138 Кодексу на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування підлягає зменшенню.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів, як встановлено підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14  розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Тож, для цілей податкової амортизації визнаються необоротні активи, з урахуванням вимог п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що призначені для використання у господарській діяльності платника та які підлягають амортизації у бухгалтерському обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України  від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Питання порядку обліку орендованого єдиного (цілісного) майнового комплексу та його амортизації у бухгалтерському обліку належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.