Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.03.2021 р. № 1048/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянуло звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє наступне.

Фізична особа – підприємець - платник єдиного податку на другій групі зазначив, що планує реалізовувати (перепродувати) паливні талони (скретч–карти) іншим організаціям в безготівковій формі для кінцевого споживання (заправки комерційного транспорту). Паливні талони підприємець планує перепродувати відомих мереж АЗС. Для організацій, торгівля буде здійснюватися у тому числі через сервіси Prozorro. Крім того, в договорах купівлі-продажу, та в видаткових накладних вказано, що закупівля товару здійснюється за допомогою паливних карток та предметом договору є паливо по карткам, або талонам.

Фізична особа – підприємець планує торгувати лише талонами (скретч-картами), без торгівлі паливом (реалізації, зберігання, тощо).

Фізичну особу – підприємця цікавлять наступні питання:

1. Чи може фізична особа – підприємець платник єдиного податку на другі групі торгувати паливними талонами (скретч-картами)? Якщо може, то в якому обсязі (грошовий ліміт безготівкових операцій). Якщо не може, то на яку групу оподаткування необхідно перейти?;
2. Чи необхідно фізичній особі - підприємцю при торгівлі паливними талонами (скретч-картами) реєструватись платником акцизного збору?
3. Чи потрібно фізичній особі - підприємцю ліцензія на здійснення торгівлі паливними талонами (скретч-картами)?

Щодо питання 1.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Разом з тим відповідно до п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може застосовувати спрощену систему оподаткування, за умови дотримання усіх вимог, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу Кодексу.

Щодо питання 2.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України,
Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України,
Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі –Інструкція).

Відповідно до п. 3 Інструкції талон – це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема, але не виключно, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального – це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Таким чином, у випадку, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку на другій групі не здійснює та не буде здійснювати операції, які в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є реалізацією пального (операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального), то відповідно такий підприємець не є платником акцизного податку з реалізації пального, а отже обов’язок реєструватись згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації пального, та складати акцизну накладну у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку на другій групі відсутній.

Щодо питання 3.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня
1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

оптова торгівля пальним – це діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним – це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481:

оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку на другій групі планує здійснювати лише операції з придбання та реалізації пального з використанням карток та/або талонів на пальне за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належить іншим суб’єктам господарювання без фізичної передачі (відпуску, відвантаження пального) і не є розпорядником акцизного складу, акцизного складу пересувного, то фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку на другій групі не потрібно реєструвати акцизний склад, але необхідно отримати відповідну ліцензію на право здійснення оптової торгівлі пальним без місця торгівлі.

Враховуючи викладене, оскільки реалізація карток та/або талонів на пальне у розумінні Закону № 481 прирівнюється до оптової торгівлі пальним без місця торгівлі у зв’язку з чим виникає необхідність в отриманні відповідної ліцензії, то ураховуючи норми п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 295 Кодексу фізична особа – підприємець не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Водночас слід зазначити, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, зокрема первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тощо. 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.