Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.04.2021 р. № 1376/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування страхових внесків, які сплачуються юридичною особою за договором добровільного страхування відповідальності керівників та членів наглядових рад і в межах компетенції повідомляє, відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Щодо питань 1, 2, 3

Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об'єктами державної власності»відповідальність керівників та членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за збитки, завдані товариству їхніми діями (бездіяльністю) під час виконання своїх повноважень, може бути застрахована у порядку та випадках, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок добровільного страхування відповідальності керівників та членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2018 року№ 535 (далі – Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку особа, відповідальність якої застрахована, - це керівник, голова колегіального виконавчого органу або особа, що здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, голова або член наглядової ради підприємства, товариства;страховик –це фінансова установа, яка має право проваджувати страхову діяльність на території України згідно із Законом України «Про страхування», переможець процедури закупівлі відповідно до положень закону у сфері публічних закупівель;страхувальник –це підприємство, товариство.

Відповідно до п. 7 Порядкупорядок, розмір і строк сплати страхової премії визначаються в договорі страхування.

Предметом договору страхування згідно з цим Порядком є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з обов'язком особи, відповідальність якої застрахована, відшкодувати завдані нею збитки страхувальнику внаслідок дій або бездіяльності, під час виконання нею своїх повноважень як керівника або члена наглядової ради у зв'язку з пред'явленням обґрунтованої претензії страхувальником (п. 9 Порядку).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокремасума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків (п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (п. 1 ст. 2 Закону № 2464).

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема,підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України
від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

При цьому частиною сьомою статті 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, зокремаплатіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.

Враховуючи викладене, у разі якщо умовами договору добровільного страхування відповідальності керівників та членів Наглядової ради передбачено, що вигодонабувачем є виключно страхувальник (ПАТ «Укргідроенерго»), то сума страхових премій, які нараховані та сплаченіюридичною особою за свій рахунок на користь керівників та членів Наглядової ради не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до
п.п. «а»п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу

Разом з тим, якщо умовами зазначеного договору вигодонабувачами будуть інші особи ніж страхувальник (ПАТ «Укргідроенерго»), то сума страхових премій, які нараховані та сплаченіюридичною особою за свій рахунок на користь керівників та членів Наглядової ради включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід також є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо питання 4

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:  К = 100: (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Таким чином, оскільки дохід у вигляді страхових премій нараховується юридичною особою у грошовій формі, то сума таких премій оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором без урахування норм
п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Щодо питання 5

Відповідно до п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексуроботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Отже, у разі якщо протягом дії договору добровільного страхування відповідальності керівників та членів Наглядової ради відбувається зміна керівника та/або членів Наглядової ради, то юридична особа як податковий агент має право здійснити перерахунок сум нарахованих доходів у вигляді страхових премій та утриманого з цих доходів податку, за умови, що такий перерахунок передбачено умовами зазначеного договору.

Одночасно зауважуємо, що питання розподілу між особами, відповідальність яких застрахована, сплаченої юридичною особою суми страхової премії, не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.