Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.08.2017 р. № 1583/6/99-99-13-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення від ... № ... (вх. ДФС №... від ...) в якому ... (далі - Товариство) повідомило, що згідно з договором суборенди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, укладеним з фізичною особою, нарахування доходу відбувається фізичній особі-орендодавцю, а сплата суборендної плати здійснюється в місцевий бюджет. Товариство запитує чи виникає у нього обов’язок щодо утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подання податкової декларації з плати за землю і повідомляє, що лист містить недостатньо інформації для надання відповіді по суті.

Водночас повідомляємо, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (далі - Закон №161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 4 Закону № 161 передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону № 161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

В той же час відповідно до ст. 8 Закону № 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Згідно з п. З ст. 22 Законом України від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ „Про оренду державного та комунального майна” плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ), п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Ставка податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ становить 18 відсотків.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Згідно з п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ставка військового збору становить 1,5 відс. від об'єкта оподаткування.

Враховуючи викладене, у разі нарахування доходу на користь фізичної особи-орендаря, суб'єкт господарювання-суборендар зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи-орендаря.

Крім того у разі перебування Товариства на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи у разі оренди ним сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації (п.п. 295.9.7 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).

У разі перебування Товариства на загальній системі оподаткування обов’язок сплати земельного податку виникає у разі наявності у Товариства права власності або постійного користування на земельну ділянку (ст.ст. 269, 270 ПКУ). Обов’язок щодо сплати орендної плати у Товариства виникає у разі укладеного договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. 288 ПКУ).

Враховуючи зазначене, у разі укладення договору суборенди земельної ділянки з фізичною особою Товариство не є платником земельного податку або орендної плати та обов’язку щодо надання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю у Товариства не виникає.

Додатково повідомляємо, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).