Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.04.2021 р. № 1604/ІПК/26-15-04-02-16

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло листщодопорядку оподаткування ПДВ операцій з надання резидентом України інжинірингових послуг нерезиденту, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, Товариство неплатник ПДВ планує надавати послуги технічного супроводу договорів нерезидентів з іншими іноземними та українськими компаніями – покупцями їх продукції. Товариство також має намір надавати іноземним клієнтам інші послуги, в тому числі послуги з експертизи їх промислового обладнання та здійснювати авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт на виробництві за місцезнаходженням іноземних клієнтів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

З метою застосування норм Кодексу під поняттям "інжиніринг" згідно з визначенням, наданим підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, розуміється надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання інжинірингових та інженерних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання (підпункт "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операційплатникаподатку з постачанняпослугбезпосередньозалежитьвідтого, до якоїкатегоріїпослуг, визначеноїстаттею 186 Кодексу, відноситься та чиіншапослуга, щопостачаєтьсяплатником, та відмісцяпостачання таких послуг.

 

Щодо питання 1

Класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції ДПС, а тому з метою уникнення неоднозначного трактування норм Кодексу у частині правомірності віднесення зазначених послуг до тієї чи іншої категорії послуг рекомендуємо звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

 

Щодо питання 2

У разі, якщо Товариство буде надавати послуги нерезиденту, які відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то операція з постачання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (нерезидент) зареєстрований як суб'єкт господарювання (у даному випадку територія, що знаходиться за межами митної території України).

У разі, якщо перелічені у зверненні послуги не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу для цілей оподаткування ПДВ місце постачання зазначених у зверненні послуг є місце реєстрації їх постачальника (резидента України).

При цьому, на момент подання звернення Товариство не є платником ПДВ.

Разом з тим, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Кодексу,право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пунктом 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V Кодексу для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі - Заява № 1-ПДВ).

До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ. Обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.

Таким чином, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн гривень, то така особа згідно з вимогами Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву № 1-ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку незалежно від джерела оплати таких товарів/послуг.

При цьому зазначаємо, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, але не подала до контролюючого органу Заяву № 1-ПДВ, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (пункт 183.10 статті 183 розділу V Кодексу).

Щодо питання 3

Стосовно переліку первинних документів про надання інжинірингових послуг нерезиденту, то відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (пункт 3 статті 9 Закону № 996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені пунктом 2 статті 9 Закону № 996, зокрема: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону № 996).

Таким чином, з питань переліку та оформлення первинних документів, що підтверджують надання інжинірингових послуг нерезиденту, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до статті 36 Кодексу, платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.