Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.04.2021 р. № 1658/ІПК/99-00-04-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що він є громадянином Великобританії, має посвідку на тимчасове проживання в Україні, планує проживати в Україні у 2021 році та отримати спадщину від батька – громадянина Великобританії. До спадщини входить будинок, який розташований у Великобританії. Після оформлення необхідних паперів планує продати цей будинок або його частину.

У зв’язку із зазначеним, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування доходу у вигляді успадкованого майна та від продажу зазначеного майна.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України
(п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

Крім того, ст. 3 Закону України від  11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання – це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

При цьому реєстрація – це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування   із    подальшим     внесенням    відповідної   інформації   до   Єдиного  державного

демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання є, зокрема посвідка на тимчасове проживання (ст. 3 Закону № 1382).

При цьому, наявність у відповідному документі відомостей про місце проживання іноземця в Україні не може свідчити про резидентський статус платника податку в Україні, оскільки такі відомості не підтверджують факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Що стосується підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів, то слід зазначити, що законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-IV «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

При цьому за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи
(п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Отже, у разі якщо фізичною особою – громадянином іноземної держави дотримані перелічені положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування фізична особа може вважатися резидентом України.

Водночас, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус резидента України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку – фізичної особи включаються:

дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується з розділом IV (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, до якого включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Зокрема, відповідно до п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей
розділу IV Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Водночас п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу встановлено, що для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується, зокрема, спадкоємцем - резидентом від спадкодавця – нерезидента застосовується ставка податку 18 відс., визначена п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Отже, з метою оподаткування доходів у вигляді спадщини фізична особа може вважатися резидентом України за умови виконання положень
п.п. 14.1.213 п.14.1 ст. 14 Кодексу.

Водночас зауважуємо, що відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон
№ 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону № 3425).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Кодексу.

Для цілей ст. 172 Кодексу під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування
(п. 172.8 ст. 172 Кодексу).

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п.172.1 ст. 172 Кодексу, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п.172.1 ст. 172 Кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п.167.2 ст.167 Кодексу (п. 172.2 ст. 172 Кодексу).        

Відповідно до п. 172.9 ст. 172 Кодексу дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно із цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором                  (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

При цьому звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою) (п.п. 1.7 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором дохід, отриманий платником податку – фізичною особою - резидентом від продажу об’єкта нерухомості за умови дотримання вимог
п. 172.1 ст. 172 Кодексу.

Слід зауважити, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених п.п. 167.5.4
п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною
п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 (п.п. 170.11.1
п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань. 

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.