Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2021 р. № 1751/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з укладенням договору чартеру (фрахтування) повітряного судна, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку має намір укласти договір чартеру (фрахтування) повітряного судна з метою здійснення міжнародного перевезення пасажирів. Крім того, з інформації, наданої у зверненні, вбачається, що фрахтувальник планує надавати послуги з оформлення авіаквитків.

Разом з тим звернення не містить детального опису здійснюваних платником  податку операцій, що не дає можливості однозначно ідентифікувати їх суть (зокрема, не деталізовано умови  господарських договорів, які укладаються між суб'єктами господарювання, не зазначено, на яких підставах та за яких умов фрахтувальником  надаються послуги з оформлення квитків пасажирам, ким безпосередньо здійснюються міжнародні перевезення пасажирів та кому надходить оплата послуг з перевезення).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 912 Цивільного кодексу України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Тобто, чартер (фрахтування) за своєю суттю є орендою відповідного транспортного засобу.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлено Повітряним кодексом України (далі – Повітряний кодекс).

Підпунктом 78 пункту 1 статті 1 Повітряного кодексу визначено, що  повітряне перевезення – перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення.

Чартерне повітряне перевезення – нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, що зазначені фрахтівником (підпункт 104 пункту 1 статті 1 Повітряного кодексу).

Згідно зі статтею 98 Повітряного кодексу повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.  Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). При перевезенні пасажира документом на повітряне перевезення є квиток (паперовий або електронний).

Авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів та/або вантажу за плату та/або за наймом, повинен мати ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом, яка видається уповноваженим органом з питань цивільної авіації згідно із законодавством України.  Перевезення пасажирів, вантажу за плату та/або за наймом без ліцензії забороняється (стаття 92 Повітряного кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами «а», «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є місце фактичного постачання послуг, а саме:

послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення), крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 статті 186 ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Відповідно до підпункт 40 пункту 1 статті 1 Повітряного кодексу  при здійсненні повітряних перевезень єдиний міжнародний перевізний документ - документ, що підтверджує міжнародний характер авіаційного перевезення у разі його виконання за межі митної території України. Єдиним міжнародним перевізним документом є Генеральна декларація, належним чином оформлена експлуатантом відповідно до Доповнення 1 до Додатка 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

Таким чином, нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення особою, яка надає такі послуги (перевізником), за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ). При цьому в межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не проводить аналіз та класифікацію видів господарських операцій платника податку та не здійснює дослідження правової природи договорів, укладених між суб’єктами господарювання.

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).