Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.04.2021 р. № 1634/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула Вашізвернення від … щодо практичного застосування норм  законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування  (далі – єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо витрат фізичних осіб, які провадять незалежну адвокатську діяльність, можливості перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування та щодо сплати єдиного внеску особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та є найманим працівником.

Щодо витрат

Відповідно до абзацу другого п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) незалежна професійна діяльність це, зокрема, діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більше як чотирьох фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень ст. 178 Кодексу.

Пунктом 178.3 ст. 178 Кодексу передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

При цьому нормами Кодексу не передбачено будь-якого переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність доцільно враховувати витрати, пов’язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону України  від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, які визначені узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 885.

Зокрема до витрат приватного адвоката може бути віднесено орендну плату за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під’їзду інвалідів; технічне забезпечення діяльності робочого місця адвоката та його обслуговування (охоронна та пожежна сигналізація, вогнестійкий сейф, інформаційна вивіска, металеві двері або металеві ролети); обслуговування технічного обладнання (комп’ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); витрати на підключення та користування мережею Інтернет;програмне забезпечення;поштові та кур’єрські послуги, необхідні для виконання адвокатської діяльності; витрати на послуги телекомунікаційного зв’язку.

Віднесення до витрат сум, сплачених за комунальні платежі, користування мобільним та телефонним зв’язком, придбання елементів живлення та освітлювальних приладів, а також придбання засобів індивідуального захисту та миючих дезінфікуючих засобів, не передбачено.

Витрати на проїзд транспортом загального користування (крім авіаційного), та витрати на паливно-мастильні матеріали у разі використання власного транспортного засобу (які враховуються виключно приватними адвокатами, які у звітному податковому році, надавали безоплатну вторинну правову допомогу) відносяться до витрат того податкового року, у якому вони понесені.

Відповідно до наказу Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», яким затверджено форму книги та порядок її ведення, документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

 

Щодо застосування спрощеної системи оподаткування до доходів отриманих від адвокатської діяльності.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою – підприємцем.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується виключно юридичними особами або фізичними особами – підприємцями. Отже, застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, Кодексом не передбачено.

Щодо сплати єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 9¹⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону     № 2464 тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пп. 4, 5 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, зокрема, фізичні особи – підприємці, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди  з 01 березня по  31 березня, з   01 квітня по 30 квітня 2020 року  та з 01 травня по 31 травня 2020 року за себе.

У разі звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, у графі 3 таблиці 1 Звіту зазначається сума доходу, яка не може бути меншою за розмірмінімальноїзаробітної плати, встановленої законом на місяць. У графах 4 і 6 таблиці 1 Звіту в місяцях звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (березень, квітень, травень) проставляються прочерки, а показники інших календарних місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску, заповнюються на загальних підставах.

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, іншіюридичні особи, яківикористовуютьнайманупрацюфізичнихосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

  З 01.01.2021 набули чинностізміни, внесені Законом України від 13.05.2020 № 592-IX «Про внесення зміндо Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» до ст. 4 Закону № 2464, відповідно до яких: особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність та мають основне місце роботи, з 01.01.2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску незалежно від отримання чи неотримання доходу від незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.