Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2021 р. № 1810/ІПК/99-00-21-03-02-05

Державна податкова служба України розглянула звернення             щодо оподаткування податками і зборами операцій з постачання на митній території України вживаних транспортних засобів, попередньо ввезених на митну територію України/придбаних на митній території України дипломатичним представництвом та/або співробітником дипломатичного представництва або членом його сім’ї, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав та представництва міжнародних організацій в Україні здійснюють операцій з:

постачання на митній території України вживаних транспортних засобів, попередньо ввезених на митну територію України та/або придбаних на митній території України дипломатичним представництвом для власних потреб з урахуванням норм частини першої статті 23 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та принципу взаємності;

постачання на митній території України вживаних транспортних засобів, попередньо ввезених на митну територію України/придбаних на митній території України співробітником дипломатичного представництва або членом його сім’ї для власних потреб з урахуванням норм статті 34 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та принципу взаємності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктами 3.1 і 3.2 статті 3 розділу І ПКУ визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; ПКУ; Митного кодексу України (далі – МКУ) та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання ПКУ та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими ПКУ.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ нерезиденти - це:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Пунктом 2 Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій та представництв іноземних організацій держави-агресора в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України       від 27 лютого 1995 року № 146 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 670), визначено, що:

дипломатичне представництво - посольство (нунціатура), місія (інтернунціатура) або інше дипломатичне представництво іноземної держави (включаючи персонал, споруди та приміщення);

представництво міжнародної організації – це представництво в Україні міжнародної міжурядової чи міжнародної неурядової організації (включаючи персонал, споруди та приміщення);

персонал представництва і установи – це особи, що входять до складу дипломатичного, адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу представництва і установи, за винятком громадян України та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні і працюють за трудовими договорами.

 Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та   пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ.

Зокрема платником ПДВ є особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ПКУ, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено (підпункт 3 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ).

Пунктом 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

При цьому податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» − «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Під продажем (реалізацією) товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункти 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 197.2 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання та ввезення на митну територію України товарів/послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу цих дипломатичних місій та членами їх сімей, що проживають разом з такими особами. Порядок звільнення від оподаткування та перелік операцій, що підлягають звільненню від оподаткування, встановлюються Кабінетом Міністрів України виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави та/або правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

У разі подальшого постачання (продажу) на митній території України транспортних засобів, що були ввезені із звільненням від оподаткування відповідно до норм цього підпункту, податок сплачується особою, зазначеною у третьому абзаці підпункту 3 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ не пізніше дня такого постачання.

Порядок звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання та ввезення на митну територію України товарів і послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з ними затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1240 (далі – Порядок № 1240).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1240 звільнення від сплати ПДВ дипломатичних представництв, консульських установ, осіб з числа дипломатичного персоналу дипломатичних місій та членів їх сімей застосовується виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

Для врахування принципу взаємності стосовно кожної окремої держави МЗС щороку до 20 січня повідомляє ДПС (ДФС) про особливості звільнення від сплати податку на додану вартість закордонних дипломатичних установ України, їх працівників та членів сімей таких працівників із зазначенням асортименту, кількості та вартості товарів і послуг, щодо яких встановлено обмеження.

Принцип взаємності вважається також дотриманим щодо акредитованих в Україні дипломатичних місій та дипломатичного персоналу держав, у національному законодавстві яких не застосовується податок на додану вартість.

У разі застосування у законодавстві іноземної держави іншого непрямого податку, аналогічного податку на додану вартість принцип взаємності щодо акредитованих в Україні дипломатичних місій та дипломатичного персоналу такої держави застосовується, якщо закордонні дипломатичні установи України в такій державі звільнені від оподаткування таким податком.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що з огляду на норми пункту 197.2 статті 197 з урахуванням норм підпункту 3 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ обов’язок щодо сплати ПДВ за операціями з постачання на митній території України вживаних транспортних засобів, попередньо ввезених на митну територію України дипломатичним представництвом та/або співробітником дипломатичного представництва або членом його сім’ї для власних потреб із застосуванням режиму звільнення від оподаткування ПДВ, виникає у такого дипломатичного представництва та/або співробітника дипломатичного представництва або члена його сім’ї, відповідно, не пізніше дня постачання покупцю вживаних транспортних засобів.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 133.2.1 пункту 133.2 статті 133 розділу ІІІ ПКУ визначено, що  платниками податку - нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Отже, установи та організації, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України не є платниками податку на прибуток підприємств.

Щодо оподаткування транспортним податком

Правові основи оподаткування транспортним податком встановлено статтею 267 розділу ХІІ ПКУ.

Транспортний засіб, що знаходиться у власності, є об’єктом оподаткування транспортним податком.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 розділу ХІІ ПКУ платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 розділу ХІІ ПКУ є об'єктами оподаткування транспортним податком.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2  статті 267 розділу ХІІ ПКУ об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Таким чином, якщо у вказаному вище переліку міститься транспортний засіб з параметрами, що відповідають параметрам автомобіля представництва, то такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком.

У разі, якщо у вказаному вище переліку не міститься транспортний засіб з параметрами, що відповідають параметрам автомобіля представництва, то для уточнення ознак об’єкта оподаткування транспортним податком, зокрема у частині визначення середньоринкової вартості для власних автомобілів, представництво має звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Підпунктом 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 розділу ХІІ ПКУ визначено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму транспортного податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію з транспортного податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 розділу ІІ ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форму Декларації затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (у редакції наказу Міністерства фінансів України                     від 27.06.2017 № 595).

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт (підпункт 267.6.5 пункту 267.6 статті 267 розділу ХІІ ПКУ).

Отже, у разі продажу автомобіля протягом року представництво має надати до контролюючого органу уточнюючу Декларацію.

Оскільки ставка транспортного податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень, то представництво має право перерахувати податкові зобов’язання з транспортного податку з урахуванням вимог підпункт 267.6.5 пункту 267.6 статті 267 розділу ХІІ ПКУ.

Щодо процедури реалізації на митній території України вживаних транспортних засобів, попередньо ввезених на митну територію України/придбаних на митній території України дипломатичним представництвом та/або співробітником дипломатичного представництва або членом його сім’ї для власних потреб, то надання роз’яснення з порушеного питання не належить до компетенції ДПС.

Крім цього ДПС інформує, що дипломатичні представництва та/або співробітники дипломатичного представництва або члени його сім’ї мають право отримати індивідуальну податкову консультацію з порушених питань, самостійно звернувшись до ДПС із відповідним зверненням, яке міститиме детальний опис та фактичні обставини здійснюваних ними операцій. Порядок надання індивідуальних податкових консультацій встановлено статтею 52 розділу ІІ ПКУ.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).