Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2021 р. № 1811/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ «Смарт-Тикет Технолоджи» (код ЄДРПОУ 43711815) від 06.04.2021 № 20 (вх. ДПС № 1800/ІПК/6 від 07.04.2020) про надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно запиту, ТОВ «Смарт-Тикет Технолоджи» (далі – Товариство) та Державне підприємство «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки»
(далі – ДП «ГЦЦК») приймають участь у спільному експериментальному проєкті з запровадження електронного квитка для міського пасажирського транспорту міста Маріуполя. При цьому, Товариство визначене оператором обліку наданих транспортних послуг, а ДП «ГЦЦК» забезпечує підключення до муніципального транспортного процесингу, розпорядником якого воно є. Наведене співробітництво здійснюється в межах запровадження автоматичної системи обліку оплати проїзду (АСООП).

На підставі вищенаведеного та з метою належної організації обліку оплати проїзду Товариство просить роз’яснити:

1. Чи вірно, що зареєструвати програмний реєстратор розрахункових операцій (далі –ПРРО) має оператор, який безпосередньо продає електронні квитки та є власником валідаторів (які виконують і функції РРО і POS-терміналів)?

2. Чи вірно, що фіскалізація операції має відбуватись в момент проведення розрахункової операції, коли банк оформить відповідний розрахунковий документ (платіжну квитанцію) після підтвердження наявності коштів на картковому рахунку (як зазначено в законі про РРО)?

3. ПРРО встановлено на валідаторі. Чи треба Оператору при реєстрації ПРРО подавати «форму No20-ОПП», якщо валідатор встановлений в транспортному засобі іншої юридичної особи (Перевізника), але продаж електронного квитка здійснює саме Оператор?

4. Реєстраційна заява форма No 1-ПРРО містить графу «Ідентифікатор об'єкта оподаткування», яка заповнюється на підставі даних форми No 20-ОПП. Оператором подана і зареєстрована господарська одиниця -об'єкт «офіс». У разі застосування ПРРО не за місцем розташування господарської одиниці при заповненні заяви No1-ПРРО в графі «Ідентифікатор об'єкта оподаткування» може Оператор вказувати зареєстровану господарську одиницю-офіс та юридичну адресу Оператора? Чи є законодавчо затверджене обмеження кількості реєстрації ПРРО на одну господарську одиницю і одну юридичну адресу?

5. У заяві форми No1-ПРРО є рядок «адреси розміщення господарської одиниці(програмно-технічного комплексу самообслуговування). Чи може Оператор вказувати свою юридичну адресу, якщо валідатор (який є власністю Оператора) встановлений в транспортному засобі Перевізника?

6. При реєстрації ПРРО на валідатор, що вказувати в рядку «назва Платіжної системи (для Платіжної організації Платіжної системи / учасника Платіжної системи»)?

7. Валідатор не передбачає роботу касира. Чи треба при реєстрації ПРРО на валідатор подавати «ПОВІДОМЛЕННЯ Про надання інформації відносно кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (для Повідомлень відносно Сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО)»?

8. Чи можливо при реєстрації ПРРО на валідатор використовувати електронну печатку? Чи можливо використовувати при реєстрації ПРРО на кілька валідаторів одну електронну печатку для всіх валідаторів?

Відповідь на питання № 1

Правові відносини у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (або його програмної версії – ПРРО) регулюються Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами (далі – Закон № 265).

Згідно зі статтею 3 Закону суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому порядку РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Як вбачається із звернення Товариство виступає оператором обліку наданих транспортних послуг у межах реалізації експериментального проекту із запровадження електронного квитка для міського пасажирського транспорту міста Маріуполя.

Товариство, генерує електронний квиток на проїзд, реалізує його пасажирам у тому числі шляхом списання коштів з банківської карти пасажира під час зчитування карти валідатором.

Валідатор згідно зі зверненням є власністю Товариства, який воно розміщує у салонах транспортного засобу перевізника.

У разі, якщо через валідатор проводиться розрахункова операція у розумінні Закону № 265, то такий валідатор підлягає реєстрації у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» (далі –Порядок № 547).

Дія Порядку № 547 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їхні господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у готівковій та/або безготівковій формі.

Реєстрація РРО має бути здійснена з обов’язковою синхронізацією та/або інтеграцією програмного забезпечення валідатора та РРО, не залежно від його типу (стаціонарний або програмний) та бути налаштована на роботу в єдиному циклі з активацією обох пристроїв у відповідно вимог законодавства сфери розрахункових операцій за товари, роботи, послуги.

Відповідь на питання 2:

Припущення Товариства щодо одночасного (одномоментного) застосування валідатора та РРО, з яким він буде з’єднаний, є хибним з наступних причин.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України від 06 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346) визначено, що переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Переказ коштів умовно поділяється на три етапи: ініціювання переказу споживачем (регулюється ст. 20 – 26 Закону № 2346), виконання переказу емітентом ЄПЗ (ст. 27, 28 Закону № 2346) та завершення переказу у вигляді надходжень на рахунок отримувача коштів (ст. 30, 31 Закону № 2346).

Зважаючи на це, а також на норми Закону № 2346, валідатори будуть виконувати функцію надавача громадянам та Товариству послуг з переказу коштів, що по суті є фінансовою послугою щодо надання можливості громадянам ініціювати та виконати, а Товариству отримати переказ коштів за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, на практиці може бути здійснена, як в готівковій, так і безготівковій формі, що, відповідно до законодавства України, може потребувати отримання ліцензії Національного банку України на переказ коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

В той же час, форми електронних квитків на перевезення пасажирів і багажу та вантажів автомобільним, авіаційним, морським і річковим транспортом законодавчо не встановлені та вони не можуть вважатись розрахунковими документами у розумінні діючого законодавства, як цивільного так і податкового.

Так, отримання споживачем права на проїзд автомобільним транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку перевізника, підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Окрім того, як і зазначено в самому зверненні, підпунктом 5 пункту 160 Правил встановлено, що пасажирам автобуса (таксі) забороняється здійснювати поїздку без оплати її вартості або без пред’явлення посвідчення особи встановленого зразка (у разі наявності права на пільги щодо проїзду).

Разом з цим, підприємствами-транспортниками РРО має застосовуватись безпосередньо при посадці громадянина (споживача) на транспортний засіб перевізника та пред’явленні документа про сплату за послугу, а у касовому чеку зазначається форма оплати за послугу, наприклад, "безготівка", "передоплата", тощо.

Таким чином, за умови використання валідаторів, які не з’єднані з РРО в єдиному робочому циклі, у перевізника виникнуть ускладнення з безпосереднім наданням послуги, що пов’язані:

з виконанням обов’язку застосовувати РРО та видати громадянину (споживачу) чек РРО після надання доказу оплати за проїзд;

з неможливістю своєчасно підтвердити громадянами (споживачами) факт оплати за проїзд, за умови оплати такого проїзду безпосередньо в салоні автотранспортного засобу, в безготівковій формі, за допомогою валідаторів, через відсутність підтвердження такої оплати на момент початку надання послуги з перевезення;

постійних затримок здійснення пересування за маршрутом такого транспортного засобу на невизначений час (від декількох секунд до 1 доби та більше), або відмови громадянину (споживачу) в наданні послуги через відсутність підтвердження оплати за проїзд, проведеної за допомогою валідаторів у безготівковій формі;

необхідністю весь час пояснювати громадянам (споживачам) причину по якій, сплата відбувається на рахунок одного суб’єкта господарювання, а безпосередньо послугу з перевезення надає інший.

Також, не зрозумілим залишається розподіл готівкових коштів, отриманих від громадян за право проїзду, на ті, що отримані за допомогою валідатора та тих, які були сплачені безпосередньо водію, як оплата проїзду, громадянами, що відмовляться від використання валідатора (складність використання, відсутність можливості видавати здачу, тощо) з будь-яких причин.

Тому, не залежно від того коли відбудеться «фіскалізація операції» з оплати проїзду, як зазначено у контексті звернення, надати послугу з перевезення перевізник зможе не раніше ніж отримання підтвердження оплати цієї послуги громадянином, відповідно вимог не податкового, а законодавства та нормативно-правових актів сфери транспортних послуг.

Відповідь на питання 3:

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 547 суб’єкти господарювання, які використовують ПРРО для здійснення розрахункових операцій, зобов’язані, зокрема, застосовувати лише переведені у фіскальний режим роботи ПРРО, які зареєстровані у Реєстрі програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – Реєстр) і не виключені з нього.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 547 до Реєстру, зокрема, вносяться дані про ПРРО, відомості про суб’єктів господарювання та їхні господарські одиниці, де застосовуються такі ПРРО.

ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, дані про яку внесені до Реєстру щодо такого ПРРО (пункт 2 розділу IV Порядку № 547).

Господарською одиницею, де застосовується валідатор (ПРРО) в даному випадку виступає транспортний засіб.

Отже, господарська одиниця (транспортний засіб), де застосовуватиметься валідатор (ПРРО) по суті є об’єктом оподаткування у розумінні пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), про який суб’єкт господарювання (оператор та перевізник) мають повідомити контролюючий орган у Порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України

від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України

від 29.12.2011 за № 1562/20300 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок № 1588) за такими правилами:

Товариство, як оператор, до початку реєстрації ПРРО (валідатора), керуючись розділом VIII Порядку № 1588 має подати повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, що встановлена додатком 10 до Порядку № 1588 (далі –повідомлення № 20-ОПП) та повідомити про транспортний засіб, як про об’єкт оподаткування, зазначивши вид права на такий об’єкт, що виникає згідно з відповідним договором, укладеним з перевізником, або інше право користування.

Оскільки, транспортний засіб переміщується по території міст України, то у графі повідомлення № 20-ОПП, що передбачає значення місцезнаходження об’єкта оподаткування (транспортного засобу), зазначається місце реєстрації транспортного засобу.

Відсутність в контролюючому органі, на момент подання заяви № 1-ПРРО, відомостей про об’єкт оподаткування на який, як на господарську одиницю, реєструється ПРРО, є підставою для відмови в реєстрації ПРРО згідно з абзацом п’ятим пункту 6 розділу ІІ Порядку № 547.

Водночас, обов’язок повідомляти контролюючий орган про транспортний засіб, як про об’єкт оподаткування, передбачено вимогами пункту 63.3 статті 63 Кодексу, виникає і у перевізника.

З метою спрощення процедури подання повідомлення № 20-ОПП оператор та перевізник, у разі застосування декількох транспортних засобів, що є однотипними, застосовуючи принцип укрупнення інформації під час подання повідомлення
№ 20-ОПП, можуть у цьому повідомленні заначити тип об’єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» із зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування» або тип «автопарк».

При цьому, у заяві № 1-ПРРО, яку подає оператор для реєстрації ПРРО, оператор вказує тип ПРРО (пересувний).

Відповідь на питання 4:

Обмеження щодо кількості ПРРО, що реєструються на одну господарську одиницю та на одну адресу реєстрації платника податків, відсутні.

Виходячи з умов, викладених у відповіді на запитання 3, у заяві № 1-ПРРО в графі «Дані щодо господарської одиниці» зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування відповідний ідентифікатору, що присвоєний оператором транспортному засобу, як об’єкту оподаткування, про який він повідомив контролюючий орган, згідно з повідомленням № 20-ОПП.

Відповідь на питання 5:

Як вже зазначалось, господарською одиницею Товариства, як оператора, за умови використання програмно-технічних комплексів самообслуговування в транспортних засобах, через які Товариством будуть здійснюватись розрахункові операції за квитки та наданні перевізником послуги перевезення, вважається транспортний засіб.

Враховуючи, що транспортний засіб, в якому встановлені валідатори (ПРРО), переміщуватиметься по території міст України, то у графах заяви № 1-ПРРО/повідомленні № 20-ОПП, що передбачають дані щодо місцезнаходження господарської одиниці/об’єкту оподаткування, зазначається місце реєстрації транспортного засобу. Якщо, при поданні цих форм застосовується принцип укрупнення інформації про об’єкт оподаткування, що не суперечить Порядку № 1588, то адресою місцезнаходження цього об’єкта може бути адреса автопарку.

Відповідь на питання 6:

Графа «назва платіжної системи (для платіжної організації платіжної системи/учасника платіжної системи» заяви № 1-ПРРО заповнюється лише платіжними організаціями платіжної системи/учасниками платіжної системи.

Відповідь на питання 7:

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 547 встановлено, що особа може здійснювати розрахункові операції на ПРРО з використанням електронного підпису такої особи або електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО, після внесення даних про сертифікати до Реєстру згідно з цим Порядком, за умови дійсності відповідного сертифіката відкритого ключа.

Для включення даних про сертифікати до реєстру, оператору, керуючись абзацом першим Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 547, необхідно подати повідомлення, форма якого розміщена за посиланням: https://tax.gov.ua/data/material/000/358/453780/j1391801.arj.

Відповідь на питання 8:

Законом передбачено можливість використання в ПРРО кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому, застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім, для застосування в ПРРО.

Одна електрона печатка підприємства (юридичної особи) може використовуватись на декількох ПРРО за умови, що створювач електронної печатки (юридична особа) забезпечує захист від доступу до особистого ключа інших осіб ніж створювач (уповноважений представник створювача), а також забезпечує недопущення копіювання такого ключа.

Порушення таких умов призведе до компрометації особистого ключа у розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Додатково, з метою недопущення можливих порушень банківського законодавства та законодавства у сфері надання фінансових послуг, пропонуємо звернутись до Національного банку України з питанням щодо необхідності отримання відповідної ліцензії, в контексті питання 2 запиту та відповіді на нього.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.