Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2021 р. № 1524/ІПК/99-00-18-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула лист Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та повідомляє.

Товариством у листі повідомлено, що ним здійснюється діяльність на митній території України, при цьому по одному із напрямків діяльності Товариство здійснює операції ввезення товарів на митну територію Україниз подальшою реалізацією на митній території України.

За результатами звітного (податкового) періоду Товариство декларує суму від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹(далі – від’ємне значення), яка сформувалась за рахунок операцій по всіх видах господарської діяльності Товариства. Але, як вбачається з листа Товариства імпорт товару та його реалізація відбуваються в одному місяці.

Враховуючи зазначене Товариство просить надати роз’яснення стосовно права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ,у випадку якщо сума від’ємного значення сформована по операціяхз ввезення товарів на митну територію України, які були ввезеніта реалізовані в одному місяці.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування (підпункт 206.1 статті 206 Кодексу).

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 198.2 статті 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Кодексу).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано статтею 200 Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов’язання, у платника формується від’ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу може бути, зокрема заявлене до бюджетного відшкодування або зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Кодексу).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 78.1.8 статті 78 та пунктом 200.11 статті 200 Кодексу, – за результатами документальної перевірки.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (з урахуванням внесених до нього змін і доповнень) (далі – порядок № 21).

У складі декларації подаються передбачені порядком № 21 додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу ІІІ Порядку № 21).

Сума від’ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, відображається у рядку 20.2 декларації та деталізується у додатку 3 (таблиця 2) до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (Д3) (далі – Додаток 3) у частині від’ємного значення, яке задеклароване платником податку до бюджетного відшкодування.

Сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 21 декларації та деталізується у додатку 2 до декларації «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» (Д2) (далі – Додаток 2).

При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з ПДВ доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.

З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з ПДВ рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати «найновішу» щодо звітного періоду подання декларації з ПДВ суму від’ємного значення ПДВ.

Доцільність застосовування такого принципу була запропонована платникам податку листом ДФС від 22.07.2016 № 24830/7/99-99-15-03-02-17 «Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість».

Застосування такого принципу не є обов’язковим, а має рекомендаційний характер. Платник податку при заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатку 3 (Д3) до декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від’ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснених ними операцій тим, які визначені Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.