Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2021 р. № 1858/ІПК/26-15-04-03-11

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення щодо оподаткування податком на прибуток операцій, пов’язаних  з поверненням у власність об’єктів нерухомого майна (на виконання рішення суду), та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

В зверненні зазначено, що заявником, який перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість, 21.10.2019 прийнято рішення щодо внесення об’єктів нерухомого майна в статутний капітал іншого платника в обмін на корпоративні права. Майно внесено до статутного капіталу за оціночною вартістю, яка була меншою від балансової вартості на дату вчинення правочину.

 Разом з цим, за рішенням суду визнано правочин щодо передачі об’єкта нерухомого майна недійсним та кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все, що вони одержали на виконання цього правочину. В результаті повернення 30.11.2020 майно реєструється як власність заявника.

В зв’язку з зазначеним у заявника виникають наступні питання:

1.  Які податкові наслідки для визнання об’єкту оподаткування з податку на прибуток буде мати виконання рішення суду щодо повернення у власність заявника об’єктів нерухомого майна шляхом їх оприбуткування за датою рішення?

2. Яку вартість об’єктів основних засобів має бути застосовано при складанні бухгалтерського документу повернення майна та оприбуткування об’єктів нерухомого майна (балансову або оціночну вартість станом на момент передачі майна у власність іншому платнику)?  

Щодо питань 1, 2

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Питання порядку формування в бухгалтерському обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єкту оподаткування з податку на прибуток (в тому числі, по операціях з повернення у власність об’єктів нерухомого майна за рішенням суду; визначення вартості оприбуткування об’єктів основних засобів, повернутих за рішенням суду) належить до компетенції Міністерства фінансів України. Отже, з питання відображення в бухгалтерському обліку зазначених операцій доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

При нарахуванні амортизації необоротних активів формуються різниці згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Отже, у разі якщо платник застосовує податкові різниці, фінансовий результат до оподаткування, сформований відповідно до положень бухгалтерського обліку, збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу за умови, що вони призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.