Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2021 р. № 1905/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства               з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з укладення договору добровільного медичного страхування працівників підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із зверненням між Товариством як страхувальником та страховою компанією (страховиком) укладено договір добровільного медичного страхування (далі – Договір), відповідно до якого застрахованими особами є працівники Товариства. Строк дії Договору 365 днів. Пізніше було укладено додаткові угоди до Договору, якими розширено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії Договору. Заявником поставлено такі питання:

1. Чи вважається Договір таким, що перестав відповідати вимогам Кодексу у випадку розширення первісного переліку застрахованих осіб за Договором, якщо при цьому загальний строк дії договору дорівнює одному року, а інші вимоги підпункту 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу дотримано?

2. Чи виникає у Товариства обов’язок провести збільшення фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу, у випадку розширення переліку застрахованих осіб, якщо строк страхового періоду щодо таких застрахованих осіб буде менше, ніж один рік, але загальний строк Договору не змінився і дорівнює одному року?

3. Чи виникає у Товариства обов’язок провести збільшення фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу, на суму платежів (витрат), понесених на оплату страхових платежів за застрахованих осіб, для яких страховий період дорівнює одному року?

4. Чи виникає у Товариства обов’язок провести збільшення фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу, на суму платежів (витрат), понесених на оплату страхових платежів за застрахованих осіб, визначених додатковими угодами до Договору, для яких страховий період є меншим, ніж один рік?

5. У разі, якщо у Товариства виникає обов’язок провести збільшення фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу, то в якому саме розмірі має проводитись коригування: у розмірі визначених у бухгалтерському обліку витрат або у розмірі загальної суми попередньо сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за застрахованих осіб?

 

Щодо питань 1 – 5

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 7 березня                 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами (далі – Закон № 85/96).

Відповідно до ст. 16 Закону № 85/96 договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Перелік вимог до договорів страхування встановлено частиною четвертою ст. 16 Закону № 85/96, до яких, зокрема, віднесено порядок зміни і припинення дії договору.

Предметом договору страхування згідно зі ст. 4  Закону № 85/96 можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані, зокрема, з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого  страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (частина третя ст. 3 Закону № 85/96).

Щодо вимог податкового законодавства до договорів добровільного медичного страхування, то відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (абз. перший             п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу). 

Статтею 123 ¹ Кодексу встановлено, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Відповідно до абз. четвертого ст. 123 ¹ Кодексу договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток - страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, до якого у подальшому було внесено зміни, якими розширено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії такого договору та інших умов, то у разі дотримання вимог Закону № 85/96 та підпункту 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни не є підставою для визнання зазначеного договору таким, що не відповідає вимогам Кодексу, та за фактом таких змін коригування фінансового результату до оподаткування, передбачене статтею 123 ¹ Кодексу, не застосовується.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.