Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.05.2021 р. № 1987/ІПК/06-30-09-04-10

Головне управління ДПС у Житомирській області розглянувши звернення ТОВАРИСТВА, в межах компетенції повідомляє наступне.

Ліцензування діяльності з виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі та зберігання пального передбачене Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481).

Відповідно до ст.1 Закону №481 визначено, що:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії (ст. 15 Закону № 481).

Згідно з ст.15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також без наявності ліцензії на зберігання пального суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії, та суб'єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. Річна плата за ліцензію у розмірі 780 гривень зараховується до місцевого бюджету. Суб’єктом господарювання додається до заяви копія платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Ліцензія видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

В частині питання зазначеного в зверненні щодо проведення фактичної перевірки повідомляємо наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є ПКУ.

Порядок, підстави та особливості проведення перевірок платників податків щодо достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих у встановленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків встановлені главою 8 ПКУ.

Крім того, відповідно ст. 19 ¹ ПКУ, контролюючі органи, у тому числі але не виключно, виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Також, відповідно п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим зазначеного пункту.

Відповідно п. 44.2 ст. 44 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ. Такі платники податків при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно вимог, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, згідно п. 85.2 ст. 85 ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, відповідно наказу ДФС України від 01.06.2017 № 396, з метою забезпечення належної доказової бази доцільно наводити інформацію про вжиті під час перевірки заходи з метою отримання від платників податків документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки, а також вживати заходи щодо документування фактів надання або ненадання документів (їх копій), інформації до перевірки. Для цього рекомендується надавати платнику податків письмові запити щодо надання документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки, про що обов'язково вказувати в акті (довідці) перевірки.

Таким чином, в ході проведення фактичної перевірки, з урахуванням вищезазначених вимог, співробітниками контролюючого органу складається та надається запит про надання документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, з метою з’ясування питань в частині контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації (придбання) підакцизних товарів (пального), контроль за їх цільовим використанням, у тому числі, з’ясування обставин, що належать або можуть бути пов'язані з предметом перевірки.

Отже, інформація, яка зазначена у запиті має уніфікований перелік, який дає змогу з’ясувати певні питання та обставини, що належать до предмету фактичної перевірки та відповідно з’ясувати наявність чи відсутність первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, які були підставою для оформлення (здійснення) господарських операцій в сфері обігу пального, у тому числі в частині зберігання пального для використання на власні потреби.

Додатково повідомляємо, що господарська діяльність із зберіганням пального для використання на власні потреби, окрім вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР  «Про  державне  регулювання  виробництва  і  обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснюється, у тому числі але не виключно, з дотриманням вимог ПКУ та Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».