Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2021 р. № 2008/ІПК/26-15-04-05-18

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Іноземної держави щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), керуючись   ст. 52  Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Іноземна держава поінформувала, що на праві власності володіє групою нежитлових приміщень. Погодження (дозвіл) на придбання нерухомого майна в   м. Києві для розміщення свого Дипломатичного представництва та/або Консульської установи надано листом Міністерства закордонних справ України.

Іноземна держава посилаючись на норми чинного законодавства запитує чи необхідно Іноземній державі  сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо нежитлових приміщень, придбаних для розміщення свого Дипломатичного представництва та/або Консульської установи на території України.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс).

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено об’єкти, які не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та зазначено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (п. 266.4 ст. 266 Кодексу).

Проте, Кодексом не передбачено звільнення житлових/нежитлових приміщень, придбаних для розміщення свого Дипломатичного представництва та/або Консульської установи на території України.

Поряд з цим, відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Міжнародним договором, який регулює питання дипломатичних зносин є Віденська конвенція від 18.04.1961 № 1138 «Щодо дипломатичних зносин» ратифікована Україною 21.03.1964 (далі-Конвенція).

Згідно пунктів 1,2 статті 23 Конвенції акредитуюча держава і глава представництва звільняються від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит відносно приміщень представництва, власних або найманих, окрім таких податків, зборів і мит, які є платою за конкретні види обслуговування. Фіскальні вилучення, про які іде мова в цій статті, не торкаються тих податків, зборів і мит, якими, згідно із законами держави перебування, обкладаються особи, що укладають контракти з акредитуючою державою або главою представництва.

Разом з тим, в Конвенції визначено, що «приміщення представництва це будівлі або частини будівель,  які використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію глави представництва, кому б не належало право власності на них».

Тобто, приміщення представництв звільняються від всіх видів державних, районних, муніципальних податків, зборів, мита, крім тих, що є платою за конкретні види обслуговування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).