Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо оподаткування операцій із внесення додаткових внесків як додатковий капітал засновником Товариства без зміни розміру статутного капіталу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.
Згідно із зверненням в процесі провадження Товариством господарської діяльності вартість чистих активів стала меншою, ніж розмір статутного капіталу. Для покриття збитків засновником Товариства планується здійснити додаткові внески без зміни розміру статутного капіталу у сумі отриманих збитків. Заявником поставлено такі питання:
1. Чи дозволено у розумінні норм Кодексу та Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зі змінами (далі – Закон № 2275) формувати додатковий капітал Товариства за рахунок додаткових внесків засновника без зміни розміру частки учасника у статутному капіталі та розміру статутного капіталу?
2. Чи визнається доходом Товариства сума внеску грошовими коштами засновника як додатковий капітал без зміни розміру статутного капіталу та чи
підлягає така операція оподаткуванню податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість?
Щодо питання 1
Згідно з п.п. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (частина третя ст. 80 Господарського кодексу України).
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначає Закон № 2275.
Частиною другою ст. 10 Закону № 2275 передбачено, якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі. Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.
Відомості, що зазначаються у статуті товариства, встановлено частиною п’ятою ст. 11 Закону № 2275.
Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (частина шоста ст. 11 Закону № 2275).
Згідно з частиною першою ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства (частина третя ст. 31 Закону № 2275).
Отже, питання діяльності товариств регулюються Законом № 2275. Надання роз’яснень з питань можливості формування додаткового капіталу Товариства за рахунок додаткових внесків засновника без зміни розміру частки учасника у статутному капіталі та розміру статутного капіталу не належить до повноважень ДПС.
Щодо питання 2
З податку на прибуток підприємств
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (абз. перший п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).
Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування Товариством фінансового результату до оподаткування за операціями із здійснення внесків грошовими коштами засновником Товариства як додатковий капітал без зміни розміру статутного капіталу Товариства.
Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV).
Отже, питання бухгалтерського обліку операцій із здійснення внесків грошовими коштами засновником Товариства як додатковий капітал без зміни розміру статутного капіталу належать до компетенції Міністерства фінансів України.
З податку на додану вартість
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу І Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України (підпункти «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу).
Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).
Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду підпункту (підпункт 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).
Відповідно до п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Враховуючи вищевказане, операція із внесення учасником до статутного капіталу грошових коштів (у тому числі без зміни розміру частки учасника та статутного капіталу), яка здійснюється у межах чинного господарського і цивільного законодавства, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |