Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2021 р. № 2089/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)розглянула Ваше звернення  від …із урахуванням висновків Закарпатського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від … (справа № …)надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).       

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з  надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та  інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на  сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати і адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (ст. 12 Закону № 5076).

Згідно з нормами п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексусамозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску,умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Уразіякщоплатникєдиноговнеску, визначенийп. 5 частинипершої ст. 4 Закону № 2464, не отримавдохід (прибуток) у звітномукварталіабоокремомумісяцізвітногокварталу, вінзобов’язанийвизначити базу нарахування, але не більшемаксимальноївеличинибазинарахуванняєдиноговнеску, встановленоїцим Законом. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмірмінімального страхового внеску (п. 2 частинипершої ст. 7 Закону №2464 у редакції, що діяла до 01.01.2021).

Таким чином,  до 01.01.2021 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску  був покладений на платників, вказаних у п. 5 частини першої  ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, іншіюридичні особи, яківикористовуютьнайманупрацюфізичнихосіб на умовах трудового договору (контракту) або на іншихумовах, передбаченихзаконодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно висновків, викладених у рішенні Окружногоадміністративного суду             м. Києва  від …у справі № . є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов’язок по сплаті у цей період єдиного внеску ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація, надана з урахуванням висновків Окружного адміністративного суду м. Києва від …(справа № …)має індивідуальний характер і може використовуватися виключно ...