Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.05.2021 р. № 2160/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                             щодо оподаткування податком на прибуток операції зі списання кредиторської заборгованості за векселем та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні закінчення строку позовної давності, а отже і списання з балансу Концерну кредиторської заборгованості за векселем, спливає 22.12.2020, тобто в період дії карантину, який постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено до 28.02.2021.

У платника виникло наступне питання:

чи може Концерн списати з балансу суму кредиторської заборгованості за векселем датою 22.12.2020, тобто датою закінчення строку позовної давності і включити її в об’єкт оподаткування в 2020 році, якщо на дату списання (22.12.2020) підприємство-векселеотримувач виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та чи можливо здійснити таке списання після закінчення карантину.

Ознаки безнадійної заборгованості визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу безнадійною є заборгованість, яка відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

При цьому, згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Слід зазначити, що строк позовної давності визначається цивільним законодавством.

Відносини, що пов’язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі»
(далі –Уніфікований закон), що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції
1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Цивільного Кодексу України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі –
Закон № 3480) та від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (далі – Закон № 2374).

Згідно частини першої ст. 14 Закону № 3480 вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом № 3480.

Статтею 4 Закону № 2374 передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Відповідно до частини першої ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Вказане стосується всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Таким чином, враховуючи вимоги частини першої ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта (платник за векселем), які випливають із переказного векселя (до простих векселів застосовуються такі самі положення), погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Тобто, початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем з урахуванням вимог ст. 70 та ст. 77 Уніфікованого закону.

Після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, а у платника податку виникає обов'язок збільшити дохід на суму такої заборгованості згідно із правилами бухгалтерського обліку.

Як зазначено у постанові Верховного суду України після ліквідації векселедержателя наданий векселедавцем вексель фактично не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов'язань векселедавця та відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу набути статусу безповоротної фінансової допомоги. Проте враховуючи особливості простого векселя, зокрема те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець, то векселедержатель може використовувати його як засіб платежу у розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця, а відповідно за таких обставин має бути чітко встановлено, що векселедержатель, який ліквідований, не передавав вексель третім особам і такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації.

Тобто, векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Таким чином, якщо простий вексель (зі строком погашення у майбутньому) який до ліквідації векселедержателя (векселеотримувача) був переданий іншим сторонам (кредитору), то заборгованість за такими векселями не може  вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю.

У разі, якщо простий вексель (зі строком погашення у майбутньому) який до ліквідації векселедержателя (векселеотримувача) не був переданий іншим сторонам (кредитору), то заборгованість за такими векселями після закінчення  строку позовної давності може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.  

Доходи від списання безнадійної кредиторської заборгованості а також від безповоротної фінансової допомоги, по закінченні строку позовної давності враховуються у бухгалтерському обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Слід зазначити, що положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV).

Отже, питання порядку визнання у бухгалтерському обліку доходів від списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас, звертаємо вашу увагу, що інформації, яка зазначена у Вашому зверненні, не достатньо для надання більш конкретної відповіді, оскільки у зверненні не ідентифіковано вид векселю (простий/переказний), не наведено достатніх фактичних обставин справи щодо ліквідації векселеотримувача та передачі/не передачі векселя третім особам, не додано первинних документів, які дозволяють зробити висновки за розглядом справи.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.