Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2021 р. № 2232/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення стосовно застосування звільнення від оподаткування процентів за договором позики, які виплачуються резиденту Об’єднаних Арабських Еміратів, передбаченого відповідними положеннями міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення між Товариством та юридичною особою – резидентом Об’єднаних Арабських Еміратів укладено договір позики, згідно з яким товариство сплачуватиме проценти.

Платник просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Яку саме ставку податку може застосовувати Товариство з урахуванням обмеження максимальної ставки до 3 %, встановленого ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал?

2. Чи є оригінал або копія договору позики підтвердженням, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цих процентів?

3 . Якщо ні, то якими документами нерезидент має підтвердити та, що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) зазначених процентів?

 

Щодо питання 1

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (абз. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді процентів за договором позики підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Відповідно до положень ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Угоди між Урядом України і Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, ратифікованої 19.06.2003 (Закон України № 1013-IV ), яка є чинною  з 09.03.2004 (далі – Угода), застосовуються до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (ст. 1 Угоди) та до існуючих податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Угоди).

Термін «особа» включає фізичну особу,  компанію або будь-яке інше об’єднання осіб (п. 1 ст. 3 Угоди). Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Угоди, встановлено ст. 4 (Резидент) Угоди.

Пунктом 1 ст. 11 (Проценти) Угоди передбачено, що «проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується, не повинен перевищувати 3 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження» (п. 2 ст. 11 Угоди).

Відповідно до п. 3 ст. 11 Угоди «термін «проценти” при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов’язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті». 

Враховуючи зазначене, якщо особою, яка у розумінні Угоди є резидентом України, доходи у вигляді «процентів” виплачуються на користь позикодавця – особи, яка є фактичним власником процентів і резидентом ОАЕ, Україна має право на оподаткування таких процентів податком, який передбачений її податковим законодавством, але при цьому ставка оподаткування цих доходів нерезидента  не повинна перевищувати розмір  ставки, вказаної у п. 2 ст. 11 Угоди.

 

Щодо питання 2, 3

Щодо документів, які підтверджують право на застосування зазначених положень Угоди, то види відповідних документальних підтверджень та вимоги до них визначено порядком застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, встановленим ст. 103 розд. ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Враховуючи вищезазначене, якщо резидент України за договором позики сплачує проценти нерезиденту – бенефіціарному (фактичному) власнику таких процентів, то за умови наявності довідки, виданої компетентним органом ОАЕ, резидент під час виплати зазначеного доходу має право самостійно застосувати зменшену ставку податку, встановлену п. 2 ст. 11 Угоди.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 Кодексу).

Щодо документів, які підтверджують бенефіціарність отримувача доходу слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

Документом для визнання особи – нерезидента фактичним власником доходу може бути будь-який офіційний документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).