Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2021 р. № 2022/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо оподаткування додаткових вкладів учасників Товариства те третіх осіб та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, учасники Товариства – фізичні особи резиденти України планують збільшити статутний капітал шляхом внесення додаткових вкладів на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

ТОВ повідомляє, що додатковий вклад буде внесено у грошовій та негрошовій формах (земельні ділянки та права вимоги сплати грошового боргу на суму грошових коштів, що підлягають сплаті боржником).

У зв’язку із зазначеним, у Товариства виникли питання:

1. Чи передбачає податкове законодавство спеціальні правила оподаткування податком на прибуток підприємств додаткових вкладів учасників та вкладів від третіх осіб, внесених ними до статутного капіталу у розмірі понад розмір номінальної вартості частки в обмін на корпоративні права?

2. Чи оподатковуються податком на прибуток підприємств додаткові вклади учасників та вкладів від третіх осіб, внесених ними до статутного капіталу у розмірі понад розмір номінальної вартості частки, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку не впливають на фінансовий результат до оподаткування?

3. Чи будуть вважатись укладенням договору факторингу здійснення додаткових вкладів учасниками та третіми особами, що стануть учасниками після здійснення внесків, у розмірі понад розмір номінальної частки, у формі права вимоги сплати грошового боргу на суму грошових коштів, що підлягають сплаті боржником?

Щодо питань 1 та 2.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон).

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами глави ІІІ Закону, ст. 12 якого визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Відповідно до Закону збільшити статутний капітал товариства можливо як за рахунок додаткових вкладів учасників, так і за рахунок додаткових вкладів третіх осіб.

Частиною третьою ст. 16 Закону визначено, що при збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Положення частинидругої ст. 18 Закону надають кожному учаснику  переважне право внести додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Такі вклади згідно з частиноюп’ятою ст. 18 Закону вносяться учасниками упродовж терміну, який був визначений рішенням загальних зборів про залучення додаткових вкладів, але не більше ніж впродовж одного року з дня ухвалення такого рішення.

В свою чергу, після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права, якщо рішенням загальних зборів або статутом товариства не встановлено інше,  треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів.

Відповідно до частини шостої ст. 18 Закону такі вклади треті особи та учасники товариства можуть вносити протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк.

Додатковий вклад може бути внесений у грошовій і негрошовій формі. Проте, у разі внесення додаткового вкладу в негрошовій формі відповідно до вимог частини четвертої ст. 18 Закону в рішенні загальних зборів учасників необхідно визначити учасників товариства та/або третіх осіб, які вносять майно, та вказати його грошову оцінку.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях із збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу у грошовій та негрошовій формі, здійснених на умовах дії Закону.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій із збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу у грошовій та негрошовій формі належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1079 ЦКУ сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1. ст. 19 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.